У щоденному житті корупція фактично стала нормою – майже 70% наших співгромадян хоча б раз, а здебільшого і частіше давали хабарі.
Воно стало розповсюдженим явищем, яке є загрозою гідному життю, справедливості у судах, розвитку нашої держави як демократичної та економічно розвинутої країни.
Питання хабара виникає часто: влаштування дитини в дитсадок або школу, оформлення документів, довідок, реєстрація бізнесу, екзамени, щоб пришвидшити вирішення того чи іншого питання або просто віддячити і т.д. Простіше мабуть перечислити тих, хто хабарі не бере.
Про хабарництво неможливо сказати в цілому, потрібно розглядати кожен окремий випадок. Велика різниця між ініціативою споживача, який хоче уникнути проблем, отримати переваги або просто фізично не спроможний виконати якісь процедури в строк; і жадібністю чиновника, який ініціює дачу хабара, користуючись своїм становищем і умовною перевагою.
Хабар може бути стимулом чиновника виконати свої прямі обов’язки добре (хоча за це він отримує зарплату), а може статися так, що за хабаром відбудуться професійні порушення або навіть злодіяння.
Через все це людина спокушена легким способом отриманням бажаного, постійно балансує у прийнятті рішення щодо дачі хабара.
І складність вибору лише в тому, що на іншій чаші ваг може бути, наприклад, життя коханої людини.
На сто відсотків відомо одне – така ситуація – це стрес, як для хабародавця, так і для хабарника.
Багато підприємців спеціально наймають «відповідальних по зв’язках з громадськістю» людей, які й займаються «улагоджуванням проблем». Судячи з відгуків, наявність такої людини у фірмі позбавляє начальника зайвого головою болю і навіть дарує ілюзію «чистої совісті». Та й люди, що виконують «чорну роботу», теж найчастіше провини на собі не відчувають, оскільки трудяться виключно на благо фірми і беруть не для себе.
Існує окремий психотип хабарника, так званий шизоїдний тип.
Саме люди такого типу найзапекліші хабарники, адже вони вірять у свою винятковість і неповторність, і вимагають, щоб і інші визнавали їхні переваги, хоча, найчастіше посадовці нижчої ланки. Для таких людей хабар – символ шанування і джерело відчуття власної значущості.
Але більшість хабарників звичайні люди, які дві третини життя вимушені працювати в той час, як колеги можуть дозволити собі більше, друзі не знають суму, а тут ще й споживачі послуг самі пропонують «допомогу». Тут навіть чесна людина, потрапляючи в систему, не в силах з нею боротися. Подібна ж ситуація і з потенційними хабародавцями.
Послуги, пільги і переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара.
Одержання таких послуг, пільг чи переваг може розцінюватися як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи посадовими повноваженнями і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною статті 364 КК України.
Дійсно, кожен випадок потрібно розглядати окремо, адже багато чого залежить від внутрішнього вибору людини. Бувають ситуації, за яких, за законом чи за статутом,може зруйнувати чиюсь долю: не встигнути зробити закордонний паспорт, оформити дозвіл, не скласти іспит чи не отримати від лікаря належні рекомендації. Список недоліків дуже довгий. І тому важливо залишатися культурною, моральною людиною – тоді все інше не матиме сенсу.
Іноді чиновник каже людині, яка потребує вирішення того чи іншого питання: «Треба ж д а т ь». І сприймай, як хочеш – в силу своєї моральності й совісті. «Треба ждать» чи «треба ж дать»?
Пам’ятайте, до кримінальної відповідальності притягуються, як той хто бере хабар, так той хто його дає.
Зважаючи на небезпечність хабарництва, його поширеність у нашому суспільстві й необхідність боротьби з ним, варто виробити ряд інструментів, які дадуть можливість ефективно виявляти та протидіяти цьому явищу.
Найперше, варто визначитися, які дії є хабарництвом, а це:
1.Пропозиція хабара
2.Вимагання хабара
3.Отримання хабара
4.Передача хабара
Виявити конкретні факти хабарництва – речові чи письмові докази – буває надзвичайно непросто, але можливо! І що найголовніше – дуже потрібно, оскільки, саме ми можемо очистити наше суспільство від злочинця-хабарника (ДАЇшника, прокурора, митника, чиновника, суддю інше).
Для виявлення фактів хабарництва потрібно звернути увагу на наступні деталі, які необхідно буде зафіксувати:
1.сама подія хабарництва (час, місце, спосіб отримання чи дачі хабара)
2.особа хабарника, того хто дає або того, хто приймає хабара
3.вид і розмір хабара
4.за які послуги, дії вимагають хабар
5.додаткові обставини, які будуть корисні для виявлення хабарника
Правильне визначення цих обставин, ефективне та своєчасне їхнє документування дасть можливість покарати хабарника.
Ефективними способами документування (фіксації) хабара є:
1.Наявність диктофона. Особливо на попередній стадії домовленостей про хабар або його вимагання
2.Отримання будь-якого письмового документа про вимагання або передачу хабара. Це може бути навіть проста записка
3.Прихована камера. На сьогодні є достатньо багато способів приховано відзняти факт передачі хабара або його вимоги. Це може бути камера в звичайній ручці, запальничці, телефоні інше;
4.Скористатися місцем, де вже наявні камери (публічні місця). Хабарника можна запросити в кафе, кінотеатр, супермаркет
5.Використання особливих прихованих позначок на купюрах грошової одиниці. Щоб потім можна було довести, що саме Ви знаєте, які там купюри, і які там помітки знаходяться
6.При передачі хабара заручитися підтримкою «прихованого» свідка, який може знаходитися недалеко від місця отримання, передачі хабара
7.Повідомити про майбутню подію хабарництва в Національне антикорупційне бюро, Національне агентство з питань протидії корупції, міліцію та прокуратуру
Зібраних вищезазначених доказів буде достатньо навіть для анонімного повідомлення про хабарництво. Закон України «Про протидію корупцію» передбачає можливість розслідування фактів хабарництва за анонімним повідомлення при наявності інформації про особу хабарника та деталей цієї незаконної події.
З хабарництвом можна і потрібно боротися. І вклад окремого українця є надзвичайно важливим.
Локально боротися, наприклад, у власній організації – можна. Звернути увагу потрібно на ідеологію фірми, або навіть, нехай, відділу, вона повинна бути грамотно розроблена, обов’язково повинна включати в себе морально-етичні положення і всіляко культивуватися у свідомості співробітників. Найбільш чесні співробітники обов’язково повинні заохочуватися як матеріально, так і морально. А для порушників мусять бути передбачені покарання. При виявленні фактів хабарництва – аж до звільнення. Для перевірки своїх співробітників можна влаштовувати опитування в соціальних мережах, замовляти таємних покупців і т.п.
Тотально ж подолати корупцію в Україні можна лише помінявши систему.
З чого почати? З правил гри!
Автор: Агнешка НОВАК
