Місто нашої мрії: Ірпінь без Карплюка

Свіжі події довкола заяви Володимира Карплюка щодо його переселення з міськради в намет перед прокуратурою природно наштовхують на роздуми стосовно подальшого розвитку подій у владних структурах та Ірпінській Громаді в цілому.

Місто нашої мрії:  Ірпінь без Карплюка

З усього видно, Карплюк, що називається, вже і накерувався, і докерувався – тепер шукає спосіб красиво з’їхати з теми, тобто з  посади міського голови Ірпеня. Аналітично мислячим людям вже давно зрозуміла мотивація поведінки нинішнього поки що очільника міста. Банальне збагачення-накопичення без якоїсь творчої думки з метою використати Ірпінь за «трамплін» для сходження на «вищий рівень» – у даному випадку депутатське крісло у Верховній Раді. Чи досягне Карплюк наміченого «вищого рівня» – питання відкрите, перспективи сумнівні. А от з Ірпінського «трампліну» йому вже пора зіскакувати. До цього спонукають як суб’єктивні, так і об’єктивні причини.

Суб’єктивні – це характер і поведінка самого Карплюка, якою він дойняв не тільки Ірпінських активістів та опозиційних депутатів, а й людей з вищих ешелонів влади.

Об’єктивні – наближення кінця ери забудовників. Ще коли Карплюк будучи просто бізнесменом-забудовником виношував плани-наміри прийти до влади в Ірпені, вже було ясно: якщо мером стане забудовник, то з часом він перетвориться на єдиного забудовника в місті, витіснивши, або підібравши під себе конкурентів. Так воно й сталося. Звісно, формально міський голова не займається ніяким бізнесом, але очевидно, що «зелене світло» на будівництво і продаж будинків отримують «свої люди» з КіНОшного оточення Карплюка.

Проте, відносно нетривала в історичному вимірі ера забудовників завершується природнім шляхом. Набудували житла більше, ніж можуть придбати потенційні покупці. Вимальовується такий собі забудовницький варіант відомих ще з 90-х років «фінансових пірамід». Один із соратників Карплюка директор забудовницької компанії «Орлан» Антон Мирончук вже відкритим текстом заявляє, що ринок нерухомості сягнув свого дна, «тепер завдання полягає в тому, чи хтось взагалі зможе добудувати свої об’єкти». Ще у січні 2015-го мені скаржився Карплюк на те, що квартири в новобудовах погано продаються. «Якщо квартири не продаються, то це вірна ознака, що вже пора їх роздавати», – порадив я Карплюку. «Авжеж, роздавайте! Тільки збудуйте, а потім роздавайте!», – досить емоційно відреагував на мою пропозицію Карплюк, підскочивши з місця забігав по кабінету. Здавалося б чому було нервуватися на той час вже очільнику Ірпеня?! Адже він начебто «зав’язав» із будівельним бізнесом, ставши міським головою.

А роздавати квартири таки довелося. Частина учасників АТО їх вже отримали. Нехай в проблемних будинках, в обмін на належні земельні ділянки та політичну підтримку нинішньої поки що влади, але це вже краще, ніж нічого. Головне, як казав один історичний діяч часів завершення радянської епохи – процес пішов.

Відтак, наступні вибори міського голови Ірпеня – це добра нагода розвинути цей почин. Непевність і невизначеність у стані забудовників спонукатиме їх до роздавання квартир не тільки прихильним до Карплюка, а й усім іншим учасникам АТО, а також медикам, освітянам та іншим категоріям населення, які справді потребують поліпшення житлових умов.

Передбачаю, що наступні виборчі перегони за крісло міського голови Ірпеня ознаменуються участю кількох, а можливо й багатьох забудовників. Щонайменше півдесятка однотипних персонажів чубитимуться між собою, роздаючи «солодкі пряники» електорату одержимі сподіваннями прийшовши до влади лобіювати свій забудовницький бізнес. Простіше кажучи, добудувати й продати свої об’єкти, залишивши без прибутків конкурентів.

За таких обставин конкуренції між забудовниками шанси посісти крісло мера комусь із них тільки зменшуються. Однотипні кандидати просто розпорошать прихильний до панів-ощасливлювачів електорат. Відтак, добру нагоду взяти владу отримають сили, опозиційні до нинішньої влади та забудовників (власне, наразі в Ірпені влада і забудовники, як Ленін і партія – «блізнєци-братья»). Тобто, отримають шанс представники інших, якщо не сказати антагоністичних до забудовників прошарків населення. Головне, аби вони на майбутніх виборах мера Ірпеня визначилися з єдиним кандидатом, а не розпорошували свої зусилля та прихильників.

Зважаючи на соціальну «міну уповільненої дії», яку нинішня влада заклала під наш Ірпінь, оптимальним варіантом наступного очільника міста буде той, хто «построїть» самих забудовників. Зможе з них стягнути якомога більшу пайову участь «живими грошима» до міського бюджету, аби потім їх якомога ефективніше використати для спорудження всього того, що нинішні забудовники запустили в гонитві жадобою наживи – школи, дитсадочки, комунальні мережі та будівництво доріг і тротуарів не тільки в центральній частині, а по всьому Ірпеню. Але для цього на посаді міського голови потрібен справді вольовий і рішучий виразник інтересів Громади.

Олександр НАКАЗНЕНКО

Arrow
Arrow
PlayPause
prodam
Slider
ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Один комментарий на “Місто нашої мрії: Ірпінь без Карплюка

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *