Чому хочеться спати у дощову погоду? Таке питання цікавило давно, а вчора із хмарами і зливою на сонний стан надійшла відповідь. У сиву давнину людина не була прив’язана до нині звичного життєвого графіку, означеного сучасною термінологією: «робочий тиждень» та «робочий день».
Наші предки працювали, точніше здобували їжу, коли було зручно. Полювали на дичину в лісі та займалися городництвом за видна і в суху погоду. Позаяк під дощем ні в лісі не наполюєш, ні в полі багато не наробиш. Тож люди дощову погоду сприймали за подарунок Природи – час для відпочинку. Аби потім з новими відновленими силами взятися до роботи, тобто пошуку їжі – у лісі та в полі. Коли вийдуть зі своїх нор-схованок дикі звірі, а политі дощем їстівні культури швидше дозріють.
Унаслідок чого із давніх-давен у людини виробилася звичка спати у дощову погоду. У нинішній вік техногенної цивілізації у багатьох з нас виробився виробничий графік з усталеним часом робочого дня та тижня. Він ніяк не прив’язаний до природи і зміни погоди. Через те й страждають у дощову погоду люди, які не можуть собі дозволити лягти спати серед білого робочого дня, а змушені в цей час виконувати якісь соціальні функції. Все це обертається перевтомою, виснаженням, захворюваннями та іншими негативними моментами. І навпаки, блаженством тих, хто може собі дозволити просто спати під дощ!
З огляду на вищесказане, доречно було б на законодавчому рівні запровадити певні послаблення: дозволити вихідні у дощову погоду, або ж сон на робочому місці (звісно, лише представникам тих професій, для яких це не буде порушенням техніки безпеки). Слід зважати і пам’ятати, що сон у дощову погоду – це не чиїсь витребеньки, а нормальна автентична природня реакція людського організму.
Коментар спросоння:
Все це обертається перевтомою, виснаженням, захворюваннями та іншими негативними моментами. Якщо не тренувати себе, то негативними моментами можуть обернутись навантаження і зовсім малі, ну й великі. Людина здатна розширювати межі можливого. Принципи тренувань – прості, але не просто присісти на цю програму, бо бідність, брак часу, брак умов, брак дисципліни духу, брак мотивуючого середовища, врешті-решт – брак мети. Денний сон дуже важливий, у мене буває по три навіть чотири сеанси тривалістю від хвилини до трьох, вони зовсім короткі але провалюєшся прямо, як в безодню чорну – гульк і вже знову тут. За рахунок коротких денних снів можна скоротити довгий нічний сон.
