Час-від-часу до редакції звертаються читачі з проханнями вийти на певного забудовника, аби вирішити житлове питання людини чи родині, яка самотужки не має таких можливостей. Йдеться про родини військових, багатодітні сім’ї, інші соціально незахищені верстви населення чи просто громадських діячів, в активі яких чимало добрих справ для громади.
В новітній історії Приірпіння можна пригадати чимало прикладів такої благодійності. Звісно, здебільшого це було частиною передвиборчого піару. Та менше з тим – допоміг забудовник людям – і на цьому подяка.
Не важко спрогнозувати, що й надалі, насамперед перед наступними виборами, продовжиться така практика. Тільки ігрові розклади вже будуть зовсім іншими. Скажу коротко, як пояснюю тим, хто звертається в пошуках та спробах виходу на якогось конкретно чи взагалі на забудовника, який спроможний вирішити житлове питання згаданим вище категоріям людей:
Це не ви (військові, багатодітні, активісти і т. ін.), а вони, забудовники, мають бігати й ставати в чергу для вирішення ваших запитів.
Позаяк – це насамперед в їхніх інтересах, як би дивно це зараз не звучало. Пояснюю чому. Вже очевидне перенасичення ринку житла у Приірпінні, як власне, у Києві та багатьох пристоличних регіонах. Простіше кажучи, вже набудували стільки, що не спроможні продати. При цьому тисячі (якщо не мільйони) квадратів не доведеного до пуття (навіть, з-поміж формально “введеного в експлуатацію”). Сотні гектарів земельних ділянок вже розчищено й деякі навіть переведено під багатоквартирну забудову.
Словом, аби продати свої “квадрати” – необхідно завадити це зробити конкурентам на ринку нерухомості, витіснити їх, створити бюрократичні перешкоди, не видавати відповідних дозволів та узаконень від владних структур і т. ін. Тож нинішні місцеві розбірки за владу в Ірпені й не тільки безпосередньо витікають з жорсткої (якщо не сказати жорстокої) конкуренції забудовників на ринку нерухомості регіону.
Забудовницькі клани воюють між собою, а в простих людей гаманці тріщать.
З точки зору майбутнього нинішнє сучасне будівництво – це взагалі неліквід, позаяк житло майбутнього орієнтоване на максимальну автономність і енергенезалежність. Допоки це не всі розуміють, то у наших умовах набудоване житло умовно можна назвати напівліквідним. Насамперед, через перенасиченість ринку.
Причина цього нерозуміння полягає в тому, що нині переважна більшість забудовників люди віком 30-40 років. Внаслідок чого впродовж всього їхнього свідомого життя забудовницький бізнес видавався найстабільнішим, найпрестижнішим, найприбутковішим. Їм помилково може видаватися, що так було і буде завжди.
Розчарую, не було так раніше – і не буде, принаймні у найближчому майбутньому. Одна з вагомих причин цього – викликана війною демографічна криза, яка дедалі все глибшає. Хочете зростання попиту на ринку нерухомості – займайтеся передовсім вирішенням питання збільшення народжуваності.
Наразі будівельний бізнес столиці та пристоличних регіонів виживає (якщо не сказати – ще тримається на плаву) за рахунок війни. Спад 2012-13 років змінився пожвавленням з початком військової агресії в Криму й на Донбасі. Перші хвилі переселенців (у кого було достатньо коштів) із 2014 року відчутно підживили забудовницький бізнес.
Не на довго. Наступне масштабне вторгнення у лютому 2022-го спочатку його зупинило. Та після деокупації Київщини й нашого Приірпіння наслідки воєнних дій певною мірою продовжують приносити зиск забудовницькому бізнесу регіону. Виплати на відновлення. Нові внутрішні переселенці.
Але ж, коли закінчиться війна – не буде нових великих хвиль переселенців, припиняться фронтові надбавки та виплати родинам загиблих. Тож без вирішення демографічної кризи й житлової привабливості регіону очікується закономірний спад надходжень на ринку нерухомості.
Якраз тоді почнеться нова війна, яка може стати останньою для багатьох забудовників. Війна за владу, внаслідок якої вони перестануть бути забудовниками.
Пригадуєте, як навесні 2022 під час військових дій у нашому Приірпінні забудовники, які найбільше потерпали від обстрілів, пропонували свої квартири на обмін за байрактари, джавеліни і стінгери – дуже популярні у ті буремні часи. Тільки щось не доводилося чути, аби хтось виміняв потрібну зброю за квартиру, ліквідність якої тоді була критично наближеною до нуля.
Все тому, що забудовникам треба було наперед передбачати такі події, а не кидатися похапцем в останній момент у пошуках “рятівної соломинки”. Ведемо розмову до майбутніх боїв за за владу (аби потім не сказали, що не попереджали) – подумайте заздалегідь про зброю для цієї війни.
Читайте також:
Визначаємо коефіцієнт корисної дії (ККД) забудовників для Громади
Визначаємо коефіцієнт корисної дії (ККД) забудовників для Громади
