З таким листом звернувся читач до редакції “Зорі Приірпіння”. Йдеться про стягнення коштів з користувача газу мешканця Гостомеля Михайла Чмихова. Він вважає неправомірними претензії АТ “Оператор газорозподільчої системи “Київоблгаз”, дворічна судова тяганина з яким минулого місяця обернулася арештом банківських рахунків та стягненням з сумлінного споживача газу понад 45 тисяч гривень на користь згаданого газопостачального акціонерного товариства. Михайло Чмихов не погоджується з таким рішенням, вважаючи незаконним і безпідставним “вимаганням грошей”.
Все почалося з окупації навесні 2022 року й припинення газопостачання. Після деокупації Гостомеля газопостачання відновили у травні 2022 року. Проте пошкоджений внаслідок обстрілів газовий лічильник у помешканні Михайла Чмихова не працював. На тривалі звернення користувача газу до абонентського відділу Ірпінського відділу ТОВ “Газорозподільні мережі України” понад півроку газопостачальники не реагували. Заяви про необхідність заміни лічильника не приймали на руки, казали: кадайте в нашу скриньку. Тобто, ніяких підтверджуючих записів прийнятої заяви не видавали.
Натомість у січні 2023 року прибули до гостомельської оселі Чмихова начебто із “плановою перевіркою”. Забрали на “експертизу” пошкоджений внаслідок обстрілів лічильник, зробивши в усьому винним користувача й виставили йому за це рахунок. Експертизу газового лічильника проводили без присутності користувача, хоча згідно нормативних актів мали б його повідомити про час і місце її проведення. Але Михайло Чмихов дізнався про таку експертизі вже пост-фактум. Не важко здогадатися чому. Лічильник з часу його встановлення на будинку в 2000 році не проходив жодної планової перевірки, хоча вона мала проводитися щонайменше раз на 8 років. Працівники газової служби тільки приходили, дивилися, знімали показники і все. Уперше зняли лічильник на перевірку у січні 2023 року. Пломби не були пошкоджені. Проте, внаслідок утаємниченої “експертизи” газовики приписали “несанкціоноване втручання” і виставили чималі рахунки.
30195 гривень за “нарахування необлікованого (донарахованого) об’єму газу”. Це при тому, що на поставку газу в Чмихова В. М. укладений договір з ТОВ “Нафтогаз України”, якому він регулярно сплачує за спожитий газ і заборгованості перед ним не має.
Окрім того позивач АТ “Оператор газорозподільчої системи “Київоблгаз” виставив Чмихову ще один рахунок – 7815 грн за “автопослуги, вартість роботи, вартість пального” при заміні лічильника. Згідно з “Кодексом газорозподільчих систем” пошкоджений лічильник міняють за рахунок користувача газу. Знайомлячись із матеріалами справи складається враження, що цей внутрішньо відомчий документ з такою гучною назвою має вагу вищу за чинне законодавство України. Тобто, фактично пошкоджений внаслідок дій агресора під час окупації газовий лічильник вирішили поміняти за рахунок споживача. Виходить, що газовому монополісту легше забрати кошти у ветерана ЗСУ, учасника бойових дій, інваліда ІІ групи, ніж в окупантів.
Про подібні випадки на деокупованих територіях, зокрема у Нашому Приірпінні, на жаль, доводилося чути не раз. Більшість користувачів газу, звинувачених фактично в чужих злочинах, покірно погоджувалися зі свавіллям газопостачальних монополістів, мовчки сплачуючи “намальовані” ними чималі суми.
Натомість Михайло Чмихов не погодився. Вирішив відстоювати свої права у судовому порядку. Проте, що називається, “виступити проти системи” ефектично не вдалося. Принаймні поки що.
Після понад дворічної судової тяганини за рішенням суду було арештовано банківські рахунки Чмихова М.В, з яких стягнено майже 45 з половиною тисяч гривень на користь газорозподільчого монополіста.
Як то кажуть, отака історія нашого народу. Прикиньте, скільки за ці гроші можна купити дров для опалення. Або ж покрити витрати на придбання компонентів автономного енергоспоживання з відновних джерел енергії (ВДЕ). Це при тому, що ці 45 459 гривень, що називається, “зірвано на рівному місці” з газового споживача, який сумлінно сплачував і продовжує сплачувати за реально спожитий ним природній газ. То що вигідніше?! – запитується в умові задачі.
Зі згаданим газорозподільчим акціонерним товариством все зрозуміло – прагнення заробити чим більше й покрити недотримані надприбутки через війну. Але ж не одні вони постраждали.
Дивує, що суд, у даному випадку першої інстанції -Ірпінський міський, став на бік монополіста газового постачання, а не “беззахистного” перед ним споживача.
Невже наші судді вже зіскочили із “газової голки”?! І не бояться, що до їхніх осель можуть завітати газові контролери із висмоктаними з пальців нарахуваннями?!
Розглянувши справу без присутності представників обох сторін, виніс рішення однозначно на користь позивача. При цьому посилаючись в рішенні на “ЖК Української РСР” – тобто вже давно не існуючої держави.
Про те, що подібні рішення “штампуються на потоці” на користь газових монополістів свідчить й інші перли судового рішення. В одному випадку зазначається, що газовики в пошкодженому лічильнику знайшли “речовину”, а в іншому – “сечовину”. Як то кажуть, коментарі зайві…
Все це наштовхує на думку про необхідність відповідного впливу на монополістів, які паразитують на народному добрі й людській біді. А саме -націоналізації раніше державної газової галузі. Адже вони живляться й отримують прибутки із надр, які згідно Конституцією є власністю народу України.
Тому неправомірно, абсурдно, аморально і протизаконно наживатися на них якимось АТешкам, ТОВкам та іншим приватним структурам.
Біографічна довідка Михайла Чмихова
Коментар Голови Правління Міжнародної правозахисної організації «Міжнародна Ліга захисту прав громадян України» Едуарда Багірова
Історія, оприлюднена у виданні «Зоря Приірпіння», — це не поодинокий випадок, а черговий сигнал про глибоку кризу у сфері захисту прав споживачів енергетичних послуг. Дії АТ «Оператор газорозподільчої системи “Київоблгаз”» щодо громадянина Михайла Чмихова мають ознаки системного порушення законодавства України та грубого зловживання монопольним становищем.
За результатами правового аналізу, у цій ситуації порушено щонайменше п’ять законів України:
1. Закон «Про захист прав споживачів» — експертиза лічильника проведена без участі споживача, без повідомлення і без видачі підтверджуючих документів.
2. Закон «Про метрологію та метрологічну діяльність» — газовий лічильник із 2000 року не проходив обов’язкову періодичну повірку, яка має здійснюватися за рахунок оператора системи, а не громадянина.
3. Закон «Про ринок природного газу» — «Київоблгаз» незаконно виставив рахунок за «необлікований газ», перевищивши повноваження, адже договір постачання укладено з ТОВ «Нафтогаз України».
4. Конституцію України, статтю 13 — надра і енергоресурси є власністю народу, тому збагачення приватних структур за рахунок громадян є аморальним і протиправним.
5. Кримінальний кодекс України (ст. 190, 364, 367) — наявні ознаки шахрайства, службової недбалості та зловживання владою посадовими особами компанії та контролюючих органів. Рішення Ірпінського міського суду, ухвалене без участі сторін, із посиланням на застарілий «Житловий кодекс УРСР», суперечить нормам Цивільного процесуального кодексу і принципу верховенства права. Пошкодження лічильника внаслідок бойових дій є обставиною непереборної сили (форс-мажором), і жоден суд не має права покладати відповідальність за це на постраждалого громадянина.
Міжнародна Ліга захисту прав громадян України вимагає:
1. Провести службове розслідування щодо посадових осіб АТ «Київоблгаз» та керівників контролюючих органів, які допустили свавілля.
2. Скасувати рішення суду першої інстанції та зупинити примусове стягнення коштів із ветерана ЗСУ Михайла Чмихова.
3. Запровадити парламентський та прокурорський нагляд за діями енергетичних монополій, які системно порушують права громадян. Ми наголошуємо: жодна комерційна структура не має права збагачуватися на людському горі та руїнах війни. Газ, вода, електроенергія — це ресурси народу, а не інструмент тиску на того, хто постраждав, але продовжує сплачувати чесно.
Едуард Багіров,
Голова Правління Міжнародної правозахисної організації
«Міжнародна Ліга захисту прав громадян України»
