Традиція українського кобзарства за радянських часів мало не перервалася. Радянська пропагандистська машина вирішила її знищити, зібравши кобзарів на з’їзд у Харкові, який, як відомо, завершився розстрілом носіїв цієї прадавньої культури українського народу. Ті, кому вдалося дивом вижити у те лихоліття, переховувалися, тримаючи в таємниці секрети свого мистецтва.
Одним з кобзарів, які уникли розправи на згаданому з’їзді, був Георгій Ткаченко. Саме від нього перейняв своє мистецтво видатний бандурист і майстер кобзарських інструментів Микола Будник. Завдяки йому й донині жива ця безперервна мистецька сув’язь поколінь. Нині десятки, сотні учнів-послідовників Миколи Будника продовжують і розвивають прадавні українські традиції майстрування музичних інструментів та звичаї виконання стародавніх творів, які гармонійно отримують продовження в нових авторських піснях.
Народився Микола Будник 3 лютого 1953 року на Житомирщині. Помер 16 січня 2001 року в Ірпені. Останні 10 років свого життя Микола Петрович прожив в Ірпені в будинку по вул. Українській, 56/1.
Учні і вже учні учнів Миколи Будника традиційні в ці дні вшановують пам’ять свого наставника. Цього року виконавці народних пісень зібралися у київському музеї Івана Гончара.
«Щороку, в лютому Кобзарський цех влаштовує концерти пам’яті свого першого панотця, ірпінця Миколи Будника, який народився 3 лютого 1953 року. Цього року, 19 лютого, концерт відбувся в Музеї Івана Гончара в Києві. Виступили нинішній панотець Кобзарського цеху Микола Товкайло, народний артист України Тарас Компаніченко, лірник Ярема, Василь Жованик, Едуард Драч, Сергій Вовченко, Віталій Кобзар і Тарас Козуб. Микола Товкайло, Тарас Компаніченко і Едуард Драч поділитлися спогадами про Миколу Будника. Серед глядачів переважала молодь», – повідомляє про цю подію Анатолій Зборовський, ілюструючи свою розповідь світлинами з цього заходу.
«19 лютого в музеї Івана Гончара зібралися братчики Кобзарських цехів, друзі і побратими аби згадати, світлої пам’яті, Миколу Петровича Будника – цехмайстра Київського Кобзарського цеху.
Міцно тисну руку кожному, хто був є і буде!
Допоки є традиція, буде і Україна!», – ділиться враженнями про цю подію Віталій Кобзар.
