29 січня – День пам’яті Героїв Крут

29 січня українці вшановують пам’ять Героїв Крут – студентів, які відчайдушно стримували більшовицький наступ біля залізничної станції, внаслідок чого більшовицькі війська втратили боєздатність на декілька днів, що дало час українській делегації укласти Берестейський договір.
Бій між Армією УНР і червоною гвардією (їх тоді називали – каторжани) відбувся у 1918 році біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Стратегічно важливу станцію під Чернігівщиною, яка вела до Києва, захищали студенти старших курсів першої в Україні юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького. На допомогу їм були спрямовані Студентський курінь та курінь «Смерті».
Найменшим з бійців було по 16 років. Вранці 29 січня стався напад 4-тисячної армії червоноармійців на українські позиції. Бій продовжувався цілий день, а під вечір українці організовано відступили у сторону Києва, знищуючи за собою колії. Водночас 27 юнаків, учнів гімназій та університетів, заблукали у темряві та були взяті більшовиками на станції у полон.  Хлопців катували, а потім стратили. Згодом вони були поховані біля Аскольдової могили у Києві.
Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ був зупинений на кілька днів, доки тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, щоб українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. Це сталося й завдяки учасникам бою під Крутами.
Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.
У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут». У 2012 році гімназистам і студентам, які загинули у бою під Крутами встановили пам’ятник на Аскольдовій могилі у Києві. Пам’ятник має форму гранітного хреста з тризубом. Також на ньому розміщено цитату з Євангелія від Йоанна: «Найбільша любов – життя покласти за друзів».
В січні 1918 року українські військові дали Україні шанс. Але в українській політиці “популісти – соціалісти” перемогли національну ідею – і програла Україна. Тому не змарнуймо шансу, який сьогодні для України виборили і далі виборюють українські військові.
Не маємо права бути слабкими. Не маємо права допускати в майбутньому, щоб “асфальт” перемагав військову справу. Не маємо права знову давати шанс “популістам”, “соціалістам”, “комуністам”, “нитикам”, “плаксунам”, “скигликам”. За Україну треба вбивати, а не геройськи гинути. На терезах історії існування нації і держави Україна. Пам’ятаємо про минулих Героїв і пам’ятаємо за майбутнє своїх дітей! До діла! До зброї! До змагання за власну Гідність і Свободу!
4362 дні війни. 1436 день повномасштабного вторгнення рашистів. Я з України! Україна стоїть! Лупаймо цю скелю… І не опускаємо руки. Я Українець і мене не скорити! Українці нескорені люди!

Слава Героям! Слава Україні!

Центральний провід Спілки офіцерів України.
Голова Бучанської районної організації

Спілка офіцерів України
капітан Мартинюк Сергій Якович