Нинішній парад мовних опортуністів з південно-східних регіонів має кілька глибинних причин. Окрім наслідків проявів експансії Росії, поживу для «регіонального язика» створюють й інші важливі чинники внутрішнього характеру.
Зокрема шаблонність мислення значної категорії населення. Коли брак творчого підходу й фантазії замінюють набір штампованих фраз і висловів відповідно до певної життєвої ситуації. «Исторически сложилось», що для значної частини населення ці мовні кліше і штампи зафіксовані у свідомості по-російськи.
Відтак зміна мови спілкування для них адекватна зміні певної «накатаної» усталеної життєвої колії на нову — цікаву, але незвідану. Аналізуючи багатьох російськомовних знайомих, не раз переконувався, що творчі незакомплексовані люди швидше й спокійніше можуть переходити на українську, ніж індивіди із заскорузлим шаблонним мисленням.
З-поміж усіх категорій населення найбільше бояться і важко переживають усілякі зміни чиновники й бюрократи. Тож не дивно, що саме вони й взялися захищати своє мовне середовище. Нічого дивного і в тім, що все це прикривається «інтересами народу». Звісно, все, що зроблять бюрократи, — в «інтересах народу». їм легше поступитися національними інтересами, ніж налаштувати на «іншу хвилю» свої апаратні мізки. Власне, що з них взяти — не здатні вони мислити такими категоріями, як «національні інтереси». Бо ж особисті понад усе.
Дорвалися до державного корита. Тепер рік-другий можуть крутити платівку на мовну тематику з подвійною для себе вигодою. По-перше, вберегти від нових віянь свої заскорузлі мізки. По-друге, за допомогою мовного питання переводити стрілки від вирішення економічних та соціальних питань, аби з наближенням нових виборів депутати багатьох рад зі Сходу і Півдня змогли відрапортувати своїм виборцям: «Завдяки нашим героїчним зусиллям ви можете розмовляти російською мовою». Начебто раніше це було неможливе. Отож — «прошла зима, настало лето — спасибо партии за это». Вочевидь, не могло не позначитися на рівні мислення Партії регіонів успадкування на південно-східних теренах України керівної ролі від «розуму, честі і совісті епохи». Загалом така зацикленість на мовних питаннях тамтешньої місцевої влади свідчить про її слабкість. Адже захищати російську мову в тих містах та областях, що намагаються надати їй якогось «регіонального статусу», це все одно, що захищати сніг взимку чи зелену траву влітку. Свого часу на початку 90-х українські «професійні патріоти», зациклившись на мовних питаннях та всіляких перейменуваннях, втратили «ігрову ініціативу». У підсумку не домоглися реальних зрушень ні в мовному, ні в економічному, ні в соціальному питаннях. Тепер «регіонали» з однодумцями чи не в усіх публічних ситуаціях мавпують «помаранчевих», а в мовному — «шароварників». Аж нудить від банальності й тривіальності.
Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО
