Нинішня рання весна ознаменувалася великими загораннями в заплаві Ірпінь-річки. Кореспондент «Зорі Приірпіння» став свідком вигорання десятків гектарів сухої трави на правому березі приблизно між меблевою фабрикою та шлюзом № 6 (навпроти вул. 6-а Лінія). Стовп диму було видно ще з дороги, що йде через Романівку. Довкола, у тім числі на лівому березі неподалік Будинку творчості письменників, видніються вже згаслі згарища. На правому ж вогонь палахкотав то завмираючи, то розгораючись, охоплюючи полум’ям дедалі нові сухостої, потроху добираючись до лісу.
На мій дзвінок заступник міського голови Микола Головкевич повідомив, що зараз пожежники ліквідовують кілька загорань в різних місцях. Проте, поцікавився місцем цієї пожежі та пообіцяв, що приїдуть гасити вогонь і сюди.
Взагалі, по весні звична практика для городників – випалювання сухих трав і бур’янів, що буйно ростуть у заплаві. Втім, подібний метод очищення городів, окрім неприємного задимлення, небезпечний виникненням масштабних пожеж із загоранням торфу, як це, зокрема, трапилося минулої осені. Тоді задіяли чимало людей, техніки і коштів, аби загасити ці згарища і вберегти місто від їдучого диму.
Проте, схоже, не всі зрозуміли наслідки від попередніх загорань. Інакше б не влаштовували такі випалювання в торф’яній заплаві Ірпеня. Якось з цього приводу випало поспілкуватися з пожежними. Вони розповіли, що витрачають для гасіння таких загорань сотні тонн солярки. Відтак, одноденні витрати на гасіння пожеж у заплаві влітають у таку «копієчку», що вистачило б для закупки картоплі, буряків та іншої городини, яку вирощують тут городники, й роздати людям, аби вони взагалі на цих ґрунтах нічого не робили.
Втім, все це в теорії. Нинішня економічна криза ще більше жене людей на городи. Водночас, і гасіння пожеж дедалі відчутнішим фінансовим тягарем лягає на плечі платників податків.
Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО
