Або У законі «чорним по-руському» написано
Найгарячішим питанням порядку денного третьої сесії Ірпіньради видалися дискусії довкола «Київського науково-клінічного медичного центру», що планують звести в Ірпені між вулицями Карла Маркса, Пушкінською та Чехова. Сьогодні в сесійній залі довго сперечалися щодо подальшої долі цього будівництва. Міський голова Володимир Скаржинський (ще за його попереднього головування задумувався цей проект) нарікав на те, що відтоді за чотири роки нічого не зроблено. Відтак, новий-«старий» мер Ірпеня наполягав на рішенні, яке б прискорило проектування та початок будівництва медичного центру. Володимир Данилович переходив на крик, переконуючи депутатів дати «добро», аби німецький інвестор «зарив мільйони в Ірпінську землю». Загалом, на будівництво цього науково-клінічного комплексу заплановано 75 мільйонів євро.
Натомість депутати слушно зауважили – у попередній інвестиційній угоді було зазначено, що за надану під це будівництву землю – інвестор брав зобов’язання звести й передати місту пологовий будинок на 160 місць. Про це міському голові нагадав депутат Андрій Гачков. На що Володимир Скаржинський відповів у такому стилі: все одно ж нічого не збудували. Мовляв, оскільки будівництво не просувається, то не варто наполягати на інвестиційних зобов’язаннях забудовника. Натомість депутат Олег Сотніков зауважив, що інвестиційні зобов’язання – це вимога закону. Якщо інвестор відмовляється від спорудження пологового будинку, тоді нехай зазначить – чим він буде відшкодовувати місту його дольову участь у цьому проекті?
Інші депутати наполягали на тому, щоб залишити в силі зобов’язання інвестора збудувати для міста пологовий будинок. Інакше виникає логічне запитання: якою ж буде гарантована Ірпеню безпосередня вигода від цього комерційного проекту? Міський голова червоніючи переконував, що це об’єкт міжнародного значення, сюди з’їжджатимуться лікуватися з усіх усюд, й залишатимуть гроші в місті. Ірпінчани також «правдами й неправдами» оздоровлюватимуться у цьому медичному центрі. Виходячи з цього Скаржинський закликав депутатів якомога швидше дати можливість «заривати мільйони в Ірпінську землю». Цю фразу він повторив кілька разів. Мовляв, коли перші мільйони інвестори «зариють», то вже нікуди від нас не дінуться (варто зазначити, що два мільйони євро вони вже «зарили», розробивши проект цього будівництва).
Деякі депутати, що називається, повелися на «буратінство» міського голови, закликаючи колег «правдами й неправдами» брати гроші – доки дають. Натомість інша частина наполягала на своєму – брати гроші тільки правдами. Тобто обов’язково передбачити в угоді зобов’язання інвестора перед територіальною громадою Ірпеня. Як зазначив депутат Андрій Кривенко, німці люблять пунктуальність, щоб усі зобов’язання були оформлені документально. Цю думку підтримали його колеги: у противному разі – ніхто пологовий будинок нам не збудує.
Наступне голосування підтвердило дану позицію. Проект рішення, яким так переймався міський голова, набрав лише 14 голосів «за» (для прийняття рішення потрібно щонайменше 19 голосів), решта депутатів «утрималися». Вони висловлювалися за те, щоб доопрацювати це питання в комісіях з урахуванням інтересів громади Ірпеня.
З-поміж інших питань, розглянутих на сьогоднішній сесії, варто згадати затверджені зразки посвідчень для депутатів Ірпіньради та їхніх помічників. Ухвалення рішення про переведення школи №12 на автономне електричне опалення. А також розгадуваний депутатами ребус на тему місцевого самоврядування. Стосувався він депутата Ярослава Місяця, якого на попередній сесії обради одним із заступників міського голови. Згідно з законом, заступники міського голови автоматично за посадою входять до складу виконкому. Водночас, закон забороняє депутату бути членом виконкому (виняток передбачено тільки для секретаря ради). Через це, Я.Місяць відмовився від членства у виконкомі, не забажавши складати депутатські повноваження та відмовлятися від посади заступника мера. Довкола цього питання розгорнулася не тривала, але досить емоційна дискусія. Ярослав Місяць наполягав на законності свого варіанту виходу з ситуації, мотивуючи це проведеними ним консультаціями в облраді та облдержадміністрації. Натомість голова регламентної комісії Ірпіньради Тетяна Мацелик зазначила, що вищевказані структури не можуть тлумачити дану ситуацію – це повноваження Конституційного Суду. Втім, найцікавішим у цій дискусії видалося наступне. Одна з депутаток, захищаючи свого однопартійця в емоційному запалі видала фразу, яка варта залишитися в історії. А саме: «у законі чорним по-руському написано…». Вже й не пригадаю, що там саме написано, але це не настільки цікаво, як «чорним по-руському» 🙂
Наприкінці сесії, у «різному» депутат Олександр Сусловець висловив докір секретаріату ради за порушення регламенту, а саме – проекти рішень депутати повинні були отримати за три дні до сесії, але побачили ці документи пізніше.
А я хочу звернути увагу на ще один організаційний момент. Перед відкриттям та закриттям сесії повинен виконуватися Гімн України. «Ще не вмерла України…» присутні почули перед тільки початком попередньої «трьохсерійної» сесії. Сьогодні ж Національний Гімн не виконувався ні перед початком, ні після закінчення сесійного засідання. На це не звернув увагу ніхто з депутатів. Особливо прикро за тих обранців, чиї партійні сили вдають із себе монополістів на вираження національної ідеї, презентуючи себе чи не за єдиних справжніх виразників інтересів Українського народу. Прийшовши ж до влади, вони починають перейматися своїм представництвом у комісіях та виконкомі ради.
