Забудовники Ірпеня: «своїм» усе – «чужим» лише палиці в колеса

«Звертаюсь до Вас шостий раз!», – такі заяви жителька Ірпеня Ковальчук Лідія Петрівна пише до міської ради з 2018 року. Вона звертається до влади, щоб змінити цільове призначення земельних ділянок по вул. Пушкінська, 25-б та Чехова, 6-е.

Заяви пані Лідії радо беруть на сесію, питання щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється «з будівництва та обслуговування житлового будинку на присадибній ділянці для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» виносять, але…вкотре не схвалюють. І так з одної сесії до наступної! У залі вже починають сміятись, коли черга знову доходить до питання Лідії Ковальчук.

Загалом уявіть картину: депутати, які під веселий регіт щойно дружно ухвалювали і тиснули на кнопочки «своїм» людям, вчерговий раз голосують проти питання під кодовою назвою «Ковальчукнесвій». Виникає питання: чому? Може, влада знайшла порушення? Так ні! Вона просто не ухвалює питання по суті та ігнорує його другий рік поспіль! Що є порушенням ст. 19 Конституції України та ст. 20 Земельного Кодексу України, яким визначено місячний термін для вирішення цього питання.

Трансформаторна підстанція – потенційний Чорнобиль під вікнами ЖК в Ірпені

У мешканців Ірпеня ще на слуху історія з аварією у ЖК «Синергія», де зірвався трансформатор. Про потенційно небезпечну ситуацію, яку створює останній мешканцям будинку Пушкінська, 25-б (і не лише його, а й мешканцям навколишніх будинків (розташована у ЖК «Сяйво» забудовник В’ячеслав Ващенко) Михайло Ковальчук говорить з 2017 року.

У розпорядженні редакції «Зорі Приірпіння» ціла папка документів, які надав Михайло Ковальчук, чоловік пані Лідії Ковальчук, заяви якої уперто ігнорує діюча міська влада.

Тут відповіді різних інституцій, міністерств, інстанцій, служб. Два роки ходіння по кабінетах різних чиновників, погодьтеся, не всякий може витримати! Є просто формальні відписки!

Держенергонагляд (Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії) питання Ковальчука перенаправляє на Ірпінську раду і рекомендує звертатись до суду стосовно порушень державних будівельних та санітарних норм.

Із відповіді «Обленерго», наприклад, з’ясовуємо, що забудовник В.М. Ващенко не погоджував з «Обленерго» жодних дозвільних документів на побудову трансформаторної підстанції.

 

Об’єкти привладних забудовників: порушення на порушенні

З висновків ДАБІ: при спорудженні трансформаторної підстанції забудовником В. М. Ващенком порушені ряд норм ДБН «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень», зокрема: підстанція збудована на межі огорожі, охоронна зона (не менше 3 метри до межі) – відсутня, збудована за 5 метрів від вікон сусідського будинку замість належних 10 метрів. Також є висновки, що при будівництві 12-квартирного будинку по вул. Пушкінській, 25-в, 25-г порушено норму, де перевищена розрахункова щільність населення житлового району.

Також порушені основні положення «Житлових будинків», де йдеться про те, що: категорично не можна порушувати права на безпечне проживання людей; вище 10 поверхів газ підключати забороняється; натомість обов’язкове встановлення електроплит у всьому будинку, оскільки індивідуальні газові прилади, котли не передбачені законодавством і винятків бути не може! Та що там права мешканців, коли мова йде про мільярдні прибутки!

З Ірпінською радою врегулювати шляхом переговорів питання не вдалось і Ковальчук подав до суду, який відбувся 20 грудня 2019 року. Рішення суд виніс на користь Ковальчука. Суд зобов’язав архітектурно-будівельну інспекцію Ірпінської міської ради усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками по вул. Пушкінська 25-б та Чехова, 6-е, а ПАТ «Київобленерго», яке є третьою стороною у справі, заборонити подавати електроенергію до збудованого забудовником Ващенком трансформатора.

Михайло Ковальчук – колишній депутат тієї ж Ірпінської ради, колишній бютівець (через несхвалення генеральної лінії вийшов з партії), працював деякий час на посаді начальника ЖЕКу, тож проблеми Ірпеня знає, як то кажуть, зсередини.

Водночас, «своїм» ця ж влада ухвалює питання «на раз-два» ще й з вдячністю, подяками і преміями! Очевидно, що така вибірковість у роботі депутатів – це наслідок тиску і зведення рахунків з «чужими»? Бо як ще інакше можна пояснити позицію наших кишенькових депутатів?

Якщо не проходить комусь зі «своїх» потрібне питання, то його можуть, порушуючи регламент, переголосовувати по кілька разів, доки на сесійному табло не з’являться 19 голосів «так», необхідних для ухвалення рішення.

Дозвільні документи «своїм» можуть надавати до сплати пайової участі, або ж зарахувати її всупереч вимогам законодавства виконаними роботами, на чому ще дають добряче «підлататися» забудовникам при владі та наближеним до неї.

Натомість питання Лідії Ковальчук традиційно «динамлять» від сесії до сесії, незважаючи на сплачену до бюджету пайову участь «живими грошима» – у розмірі 2 мільйони 97 тисяч гривень. Ось так і виходить, що «своїм» – усе, а «чужим» – палиці «в колеса» із цілковитим і цинічним ігнором законів та й здорового глузду загалом.

Більшість депутатів Ірпінської міської ради – забудовники. Чому забудовники? Думаємо, пояснювати зайвий раз не потрібно. Протягом багатьох років у наших краях будівництво – це прибутковий бізнес, де гешефт перекриває будь-які ризики і витрати, пов’язані власне з будівництвом.

Більшість депкорпусу складають депутати із провладної партії «Нові обличчя», тому проголосувати за потрібні рішення – це як двічі по два. Кишенькова влада Ірпеня з такими ж кишеньковими депутатами на сесіях дає «зелене світло» лише тим питанням, які отримують добро «згори». По суті, депутати на сесію «сходяться», аби ухвалити потрібні та дерибанні рішення. Лише б була достатня кількість «своїх» голосів!

Протягом останніх майже двох років містом керує секретар, який має преференції в. о. голови, оскільки Ірпінь, з серпня 2018 року –безголовий. А той, що був, «подався у біга». Останнім мером Ірпеня був Володимир Карплюк, який офіційно подав у відставку за «власним бажанням», аби уникнути кримінальної відповідальності за низкою кримінальних проваджень. Однак на ділі мер нікуди і не втікав, а спокійнісінько ляльководить із тіньового кабінету Ірпенем ще й досі. Містом керують секретарі, заступники, секретарші і ще бог знає хто!

Секретарі міняються, зробивши свою справу, а ситуація в Ірпені залишається й далі під контролем мера-самоусуванця – скандального забудовника Карплюка. Зрозуміло, що за таких обставин, Ірпінь перетворився на бетонне гетто. Колишнє «місто в лісі» за недовгі роки правління нинішньої влади невпізнанно змінило своє обличчя. Тепер видніються лиш острівці залишків зелених насаджень в океані нових забудов.

 

Ніна КОСТЕНКО

Олександр НАКАЗНЕНКО