ЯТІР | Зоря Приірпіння

Весна. Ірпінь. Розгодинюється на гарну погоду.

Сцена 1

07:05 Сашко прокинувся й вийшов зі своєї до сусідньої кімнати. Посеред неї на пуфику в самих трусах сидить Лесик. Перед ним стілець, на який надітий металевий обруч. Лесик обплітає його дротом. Він водить навколо дерев’яної палиці «човником», на який намотаний тонкий мідний дріт. Побачивши цю композицію, Сашко зупиняється.

Лесик, продовжуючи водити «човником», на мить піднімає погляд на Сашка й говорить до нього бадьорим голосом:

– Привіт, Сашко.

Сашко відповідає трохи сонним:

– Guten Morgen.

Лесик діловито продовжує свої маніпуляції з палицею та «човником»:

– Олександре, може й ви сідайте ятір плести.

Сашко обходить збоку стілець з обручем та Лесика на пуфику. Зупиняється, розвертається назад і вже з протилежної сторони дивиться на ранкову композицію.

Лесик не відриваючись від своєї роботи продовжує діловитою скоромовкою:

– Це просто. Я покажу як – ти швидко навчися. Ми б оце в чотири руки цих би ятерів наплели!..

Сашко йде у кухню, звідки через хвильку долинає на мотив кількох українських пісень:

– Ятері, ви мої, ятері…

Сцена 2

11:06 До хати підходить Ольга і зазирає у вікно. Посеред кімнати в самих трусах на пуфику сидить Лесик. Перед ним стілець, на який начеплено між двома обручами сплетену секцію ятера. Лесик методично в’яже «човником» вузли навколо дерев’яної палиці. Раптово «човник» вислизає з руки й падає на підлогу.

Лесик сердито лається:

– …Твою дивізію та ще й артилерійський полк!

Піднімаючи «човник» Лесик чує стукіт у шибку. Повертає голову й бачить у вікні Ольжене обличчя. Кладе «човник» на стілець й чинно підводячись з пуфика вигукує підвищеним тоном, щоб було чути надворі:

– Зараз!

Статечно одягає спортивні штани, виходить в коридор, відчиняє двері і бачить Ольгу.

Ольга:

– Привіт. А Сашко є?

Лесик:

– Нема.

Ольга:

– А коли буде?

Лесик:

– Сьогодні. Що йому передати?

Ольга:

– Та я спитати хотіла, як там один центр знайти. У мене в принципі адреса є. Просто хотіла розпитати, як туди добиратися.

Лесик:

– Ну, не знаю. Сашко прийде – я йому передам.

Сцена 3

11:50 Сашко відмикає двері й заходить до хати. Швидко проходить по кухні, відчиняє двері до кімнати й бачить там Лесика. Він в спортивних штанях сидить на пуфику й плете ятір.

Сашко, збираючи по кухні й коридору порожні пластмасові пляшки поспіхом говорить:

– Лесику, пішли по березовий сік.

Лесик зупиняє роботу й повертає голову назад:

– Куди?

Сашко:

– У ліс. Той, що біля пана Олександра.

Лесик встає з пуфика, виймає з кишені своїх спортивних штанів пачку цигарок й виходить до кухні:

– Що, зараз?

Сашко вкидає пляшки в кульок:

– Зараз.

Лесик підкурює цигарку:

– Та ні, я зараз не піду.

Сашко дивується:

– Чого?.. Ти ж сам недавно хотів по березовий сік іти! А ми оце саме зібралися з Мирославою і Світланою.

Лесик:

– Це аби ви мені з Мирославою і Світланою всі по ятеру сплели, тоді б я з вами й пішов по сік.

Сашко:

– Та пішли – потім доплетеш!

Лесик заклопотано чухає рукою потилицю, затягуючись цигарковим димом:

– Та ні, Сашко, тут у мене просто багато ще роботи. Я й так лохонувся. Цілу зиму нічого не робив. Треба було ще з осені починати. Це б уже досі стільки ятерів наплів, що, мабуть, весь Ірпінь можна було тричі перегородити!

Сцена 4

15:25 До хати заходить Кир’ян. Він відчиняє двері в кімнату, просовує туди голову і бачить Лесика, що сидить на пуфику і плете ятір. Готові вже дві секції. Лесик обплітає третій обруч.

Кир’ян широко посміхаючись звертається улесливим тоном:

– Можна? Привіт.

Лесик повертає голову назад:

– Заходь.

Кир’ян переступає через поріг і подає Лесику руку тримаючи на обличчі застиглу посмішку:

– Привіт. Хи-хи. Добре, що хоч якась жива душа є – можна цигарку стрельнути. Є щось курить?

Лесик дістає з кишені цигарки й протягує Кир’яну. Той виймає три цигарки й повертає пачку Лесику. Лесик кидає цигарки на ліжко, озброюється палицею та «човником» і продовжує плести ятір.

Кир’ян тримає цигарку в руці біля рота:

– А ти… сам?