Нещодавно відставний, а тепер тіньовий мер Ірпеня Карплюк написав у своєму блозі про перейменування 11 ірпінських вулиць, які начебто були зроблені після 2014 року, тобто під час його офіційного правління містом.
Але дане твердження, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. Принаймні на половину. Вулиці Максима Рильського, Михайла Стельмаха і Натана Рибака отримали такі назви ще за радянських часів. Григорія Кочура і Дмитра Паламарчука були названі вже за часів Незалежності, але задовго до 2014 року.
Словом, очевидна маніпуляція історичною дійсністю з боку Карплюка (чи хто там йому пише ці блоги?) має щонайменше дві мети. Перша – все подавати таким чином, що начебто до приходу Карплюка до влади в Ірпені нічого не робилося, у тім числі й у плані декомунізації та перейменування вулиць. Друга – набити нинішній владі ціну та відволікти увагу від того факту, що процес декомунізації і дерусифікації Ірпеня вже давно і безнадійно пробуксовує. Причому, як не дивно, після окупації та наступного звільнення міста від російських загарбників навесні 2022-го цей процес ще дужче уповільнився. Хоча за логікою речей все мало б бути з точністю до навпаки. Проте хвиля національного піднесення в Ірпені чомусь (?) не була належним чином підхоплена існуючою владою, а зовсім навпаки – фактично саботована.
Вносилися пропозиції стосовно перейменувань, збиралися комісії. Спочатку готувалися до Дня Незалежності, потім до початку нинішнього-2023 року. Крайнє сподівання на загальну й остаточну відмову від комуністичних та російських топонімів Ірпеня було на недавню сесію Ірпіньради, яка пройшла 9 лютого. Але віз перейменування і нині там – ще в радянському імперському минулому…
Нині в Ірпені повно русофільських топонімів (Пушкінська, Толстого, Грибоєдова, Єсеніна, Достоєвського, Тургенівська, Лермонтова, Ломоносова, Ново-Оскольська…), а також відверто прокомуністичних назв (Ватутіна, О.Кошового, Матросова, 1 Травня, 8 Березня, 74 Стрілецької дивізії…).
Чому так? Значною мірою через ватність місцевої влади, а також певної частки її електорату, за який вона зараз найбільше тримається. Ментальні совки і кон’юнктурники наразі фактично стримують відбудову і розвиток Ірпеня. Раніше, у 1980-90 роках минулого тисячоліття – Ірпінь був генератором ідей, прогресивним містом, з якого починалися революції на столичних майданах. Тепер бачимо прямо протилежну ситуацію. Нині Київ, а також чимало інших міст і сіл України, активно перейменовують свої вулиці та зносять пам’ятники, у такий спосіб остаточно позбавляючись від тяжкої спадщини совкового минулого та ідеологічного нашарування країни-агресорки. Натомість наш Ірпінь вже майже рік у цьому плані топчеться на місці.
Декому може здаватися дане питання не першочерговим. Але це зовсім не так. Насправді, це справа надзвичайної ваги. Позаяк влада і звичайні мешканці Ірпеня повсякчас звертаються до різних зарубіжних структур і фондів по допомогу у відбудові міста. Справді, зараз важко, практично неможливо, нам обійтися без сторонньої допомоги, насамперед від розвинених західних країн. Але у них виникає логічне запитання: чому в Ірпені не можуть (чи не хочуть?) зробити те, що могли б і повинні вирішити самі?! Не будуть же західні партнери замість Ірпінської ради нам вулиці перейменовувати.
З іншого боку якось недоречно і навіть противно європейцям надавати допомогу на відбудову вулиць, названих іменами Ватутіна, Матросова, Пушкіна чи Лермонтова… Тож думайте-гадайте, шановні ірпінчани, що вам важливіше: старі назви і ватна влада чи відбудова та нормальний розвиток Ірпеня?
Читайте також:
Про зв’язок між назвами вулиць і їхньою руйнацією та відбудовою
Питання піднято правильне. Збиралися ми комісією по перейменування неодноразово. Знаю збирали думки і пропозиції жителів вулиць. Поговорили, побалакати, прийняли рішення, але далі руху немає, хтось тормозить процес на рівні влади чи депутатів. Але у мене виникла пропозиція назвати Набережну на честь Захисників Ірпеня, а вул. Грибоєдова на честь Володимира Сидорука. Соромно, що нашому генію художнику Сидоруку не знайшли для назви вулицю у місті. А 8 Березня залишити для Ліни Костенко.
А чому не названі ідіотські перейменування? Типовий приклад – вул. Сидорука на Слов’янську. Слов’яни тут більшість і на всіх вулицях, а от Володимир Сидорук одн і Великий маляр. Жив у Ірпені.
Не може влада, яка загравала з росією, запусквючи гімн ерефії прямо на сесії, чинячи спротив вшануванню червоно чорного Прапора Визвольної боротьби українського Народу, бути гідною ідеї Незалежності держави. У міськраді за правління легальне і тіньове карплюка’ зібрав угрупування корупціонерів, антимайданівців, русофілів — що від них чекати – від тих, ким керує “тіньовий” ляльковод карплюк та його “права рука” щербина!