“Все починається з визнання своєї неспроможності подолати проблему”. Як допомагають залежним жінкам в притулку на Київщині.
“Притулок для жінок, які опинились в складних життєвих обставинах або страждають від залежності”. Так називається соціальний християнський заклад у Бучі, який розпочав свою роботу на базі громадської організації у жовтні та вже прийняв близько десяти жінок з дітьми.
Алко- та наркозалежні, в депресіях та безвиході: тут зібралися жінки, які не можуть собі дати раду, а медикаментозне лікування не допомагає.
У просторому приватному будинку в гостьовій кімнаті зібрались молоді дівчата на чолі з директоркою центру поділитися своїми історіями і враженнями від перебування в притулку.
“Мені сказали, що якщо ти сама вже не можеш справитися, є такий заклад, який тобі зможе допомогти. Ти согласна? Я сказала: да, я согласна”, – розповідає 32-річна Ірина, військова, яка потрапила до закладу з Черкас алкозалежною.
Через три тижні свого перебування Ірина каже, що вже не вживає алкоголь, почуває себе набагато краще і готова, за потреби повернутися в “учебку” та на “двоєчку” (сіра зона лінії фронту — ред).
Ідея відкрити будинок милосердя для жінок в Бучі з’явилася в Олени Обиход, нині директорки, яка два роки до того допомагала залежним жінкам в подібному притулку в Коростені, на Житомирщині, що діє вже більше 10 років на базі християнської церкви “Новий час”:
“Ми хочемо допомогти жінкам пройти межу, до якої вони дійшли і опинилися в тупику. Наш будинок милосердя існує для того, щоб дівчатам, жінкам допомогти знайти новий шлях, щоб вони могли розвинутись і навчитися відповідальності через служіння іншим”. (На фото Олена всередині).
Дві молоді жінки з дітьми потрапили до прихистку через соціальну службу одного з районів Києва.
“Я попала сюда с залежністю…наркотики. Повыносила много чего из дома, мама от меня отвернулась и не хотела мне помогать. В социальной службе мне предложили поменять себя и свою жизнь. И я решила воспользоваться этим моментом, чтобы изменить себя и жизнь своего ребенка (дитині близько 2 років — ред), чтобы пойти в правильном направлении. Это, наверное, первое в жизни мое правильное решение», – каже Катя, 24-літня дівчина, яка проходить програму відновлення вже чотири місяці.
Нещодавно Катя побувала в соціальній службі за місцем проживання і зустрілася зі співробітником, який направив її до притулку. Не одразу впізнавши свою підопічну, він був приємно вражений результатом змін в її житті.
Дівчата в прихистку живуть за розкладом. О сьомій ранку підйом, через півгодини спільна молитва, після сніданку гуртом прибирають будинок і територію. Після – духовна практика “Розбір Біблії” (читають розділ та разом міркують над Божим Словом).
Після спільного читання Біблії у кожної жінки є особиста молитва. Разом обідають та слухають проповідь священника. В їхньому щільному розкладі є вільний час та час на приготування їжі і заняття з дітьми.
Серед тижня всі мешканки прихистку дивляться церковну службу онлайн, а щонеділі відвідують церкву в Коростені.
Дівчат долучають до активностей, які проводить церква. Вони роздають обіди безпритульним, на вулицях спілкуються з залежними людьми, розповідають їм про Бога і свій досвід звільнення від залежності.
В притулку є карантин на телефони: їх вилучають в учасниць програми на термін від двох тижнів до місяця, щоб нічого і ніхто не відволікав їх від головного — змінювати життя.
35-річна Галина місяць тому потрапила в притулок з двома дітьми. Має алкозалежного чоловіка, який залишився вдома: «Депрессии, ссоры, драки были…а здесь обстановка спокойная».
Олена ділиться, що вона спілкується з чоловіком Галини, щоб той пройшов програму відновлення в чоловічому притулку.
“Ми спілкуємося з батьками та родичами наших дівчат, для яких, – каже Олена, наш притулок — це відповідь з небес тоді, коли вони не могли дати раду своїм залежним дітям”.
Для родичів жінок влаштовують спілкування, чаювання, духовні настанови: їм необхідно збагнути, що жінки вже встали на новий шлях і змінили спосіб життя.
“Я з Кривого Рогу, 12 років вживала важкі наркотики, чотири роки провела в місцях позбавлення волі. Це мій вже не перший прихисток. Спочатку була в притулку в Броварах, потім в Коростені, а тепер волонтер і допомагаю жінкам повернутися до повноцінного життя”, – каже 41-річна Лариса, яка опікується жінками в центрі у Бучі.
Притулок тісно співпрацює з БФ “Патріоти України”: дівчата як волонтери працюють з гуманітарною допомогою, а фонд оплачує оренду їхнього приватного будинку.
Також дівчата частково утримують себе за рахунок підробітків в клінінговій компанії.
Програма відновлення в притулку триває максимум півроку. На момент закінчення програми жінка має визначитися, що вона робитиме далі — працюватиме та активно допомагатиме в церкві або залишиться волонтером в подібному прихистку:
“Але все починається з визнання неспроможності подолати свою проблему. Перше, що ми робимо, ми спілкуємося на одинці з людиною, підводячи її до того, щоб вона зрозуміла, що сама вона не може вийти зі свого стану. Перші три місяці людина усвідомлює, що вона втратила та що б могла здобути за час залежності або життя в аб’юзивних стосунках в сім’ї.
Ми це все розбираємо: сідаємо, розмовляємо. Все виключно на основі Божого Слова, бо в ньому — сила”.
Про притулок для жінок зазвичай дізнаються через “сарафанне радіо”, приїжджають за рекомендаціями.
Потреби притулку — це продукти харчування, вітаміни для дітей, меблі та речі по господарству.
Директорка поділилася, що планується відкриття такого ж будинку в Києві через те, що в столиці через війну залишилося їх зовсім мало, а потреба в них дедалі зростає.
Притулок у Бучі відкритий для жінок будь-якого віку, що потребують допомоги, і готовий прийняти до 20 мешканок з дітьми.