Єнот-полоскун Проня та його опікуни, які чемно вигулювали тваринку на повідку вздовж Русанівського каналу, – розповіла історію врятованого звірка Ольга Коростильова. – Поки шоковані кияни робили фото, я розпитувала, навіщо дику істоту перетворили на домашню. Історія і сумна, і оптимістична. «Єнота знайшов в Ірпені наш син-поліцейський, коли опрацьовували місто після деокупації. Взагалі дитинчат було п’ятеро, дуже маленькі, серед руїн. Син забрав одного і привіз додому. Сказав: «от вам Проня Батьківна», – розповідає жінка Алла.
Потім виявилося, що єнот – хлопчик, та він не мав заперечень щодо жіночого прізвища і родини, яка стала для нього сім’єю. Проню привезли до ветеринара, зробили щеплення та документи і стали шукати зоопарк, де б погодилися забрати малюка. Скрізь відмовлялися, а Проня тим часом підростав.
Його вигулювали, паралельно він вчився жити в соціумі та звичайній квартирі. Спить він залежно від настрою – інколи у шафі, а інколи з опікунами – Аллою та її чоловіком Михайлом.
Годують єнота собачім кормом, є в нього, як у гурмана, і свої уподобання – креветки, усякі горішки і польський сир Мааздамер.
Проня відгукується на ім’я і розуміє, коли його звуть на прогулянку. Він обожнює воду і з великим задоволенням плаває, хоча через поводок – не дуже далеко. У єнота є улюблені іграшки, пластикові та м’які; серед них він особливо виділяє зубну щітку)
Коли тваринка трохи підросла, її нарешті погодилися взяти в один із зоокуточків – на тиждень, щоби подивитися, як вона себе поводитиме.
«Ми його привезли разом із кормом і всіма іграшками. На другий день не витримали і поїхали, щоби обережно, не показуючись на очі, подивитися на нього. Проня здалеку упізнав сина. Він почав несамовито цокотіти, кинувся йому на руки, почав його облизувати. І ми не змогли його залишити», – розповідає Алла, поки Проня обслідує хащі каналу.
Вдома єнот, як дитина, трошки шкодить, але коли виходить зустрічати хазяїв з роботи і цілує їх, йому усе прощають.
Єнот на каналі визвав справжній фурор. Один із рибалок спитав, чи можна дати йому рибку. Проня пововтузив її в мулі, кинув і спробував погризти вудку рибака. А коли забавку відібрали, він почав щось швидко рити у воді, витяг жабку і блискавично її проковтнув (вибачте, зоозахисники, але ми усі – харчовий ланцюжок)). Я також його пофоткала і пішла далі, поки він не з’їв мої палиці. А мені ж ще треба шукати інші історії.
