Нові випробування, відбудова зруйнованого війною це не тільки важкі випробування, а й нагода нових можливостей розвитку. Створення принципово не тільки фізично, а й ідеологічно нового – кращого за знищене.
Внаслідок обстрілів та бомбардувань особливо стали очевидними вразливі місця всієї інфраструктури. Як то кажуть, де тонко – там і рветься. У нашому випадку можна перефразувати: де на один дріт (трубу) все зав’язано – там найбільш дошкульними є пориви.
Слабкі місця енергетики вражаються в першу чергу
Газопроводи, теплоцентралі, водогони, електромережі, інтернет – виявилися найбільш вразливими місцями, які виводилися з ладу. У наслідок одного влучання залишалися без згаданих благ цивілізації сотні і тисячі користувачів, підсаджених на одну «голку» (трубу, дріт чи кабель). Також одним з вразливих джерел інфраструктури виявилися нафтопереробні заводи та нафтосховища, прицільно обстрілювані агресорами.
Все це зайвий раз свідчить про очевидну перевагу індивідуального автономного енергоживлення з відновних джерел енергії.
Ті, хто запасався продуктами на випадок «раптом війна», мали нагоду пересвідчитися, що потрібно було насамперед запасатися енергетично автономними системами. Простіше кажучи, домашніми акумуляторами, вітряками і сонячними батареями. Позаяк залишившись без енергоживлення енергетично залежні оселі втратили можливість готувати їжу. Тим часом продукти в холодильниках та морозилках псувалися через нестачу струму.
Індивідуальні підземні теплові насоси взагалі складно вразити навіть у випадку ведення бойових дій. Можна розбомбити вітряки і сонячні панелі – легкі для ушкодження. Але якщо йдеться про не загальні, а індивідуальні автономні сонячні станції, то для знеструмлення якогось окремо взятого населеного пункту потрібно буде розбомбити кожну таку станцію на кожному подвір’ї. Натомість недолік користування загальних енергомереж (на них наразі зав’язані більшість наших домоволодінь) у тому, що пошкодження магістральної теплоцентралі, газопроводу чи ЛЕП водночас залишає без користування відповідними «благами цивілізації» цілі села, міста і регіони.
Тож не дивно, що в умовах бойових дій та окупації особливим попитом стали користуватися генератори й акумулятори для банальної зарядки телефона. Не кажучи вже про перевагу автономного електроживлення й опалення житлових приміщень.
Інтернет-простором поширили фото під назвою «елітне житло», на якому видно встановлено «буржуйку» на дровах посеред розкішної кімнати. Так от. Насправді елітним житлом можна вважати таке, в якому є автономне енергоживлення й опалення.
В автентичному вигляді – це прадавня піч (груба, камін) на дровах.
У сучасному варіанті це індивідуальні сонячні станції (вітряки, теплонасоси) у поєднанні з акумулятивними батареями. Які працюють у конкретно взятій садибі (будинку), використовуючи енергію природи, незалежачи від різних глобальних потрясінь, військових дій та економічних переділів ринків.
Так само самодостатній замкнений цикл – електромобіль + сонячні панелі – робить ваш транспорт незалежним від функціонування нафтопроводів, НПЗ, бензоколонок (окремо взятих АЗС та країн у цілому) загалом та їхньої цінової політики зокрема.
На заміну вразливому дротовому інтернет-зв’язку в Україні оперативно, відповідно до потреб військового часу, почав розгортатися космічний інтернет від Ілона Маска.
Від України до Тюмені виникне вузька і довга держава «Газтруба»
Зараз з огляду на перспективу глобального відновлення наслідків війни (у багатьох місцях вже повним ходом ведуться відновлювальні роботи) варто визначитися й прорахувати: де і яким чином і наскільки вигідно відновлювати енергетичну інфраструктуру. Насамперед це стосується газового господарства – особливо вразливого для пошкоджень внаслідок військових дій. Не складно передбачити, що нинішні вибухи та обстріли ще довго «боком вилазитимуть» наражаючи на небезпеку людей. Важко виявити і скрізь передбачити де і скільки газових труб посічено осколками та пошкоджено внаслідок деформації стін та просідання ґрунтів після обстрілів.
Натомість, навіть після розбомбленого газогону, залишеним без газу користувачам від його постачальників надходили цинічні повідомлення про необхідність оплати… доставки газу.
З ціновою політикою газу також не має ніякої певності. Адже навіть після завершення бойових дій в Україні (сподіваємося, що це станеться якомога швидше), енергетичні війни тільки продовжаться.
Прогнозований розпад нинішньої російської федерації на окремі держави запустить маховик непередбачуваних подій довкола газової труби, яка з Тюмені подає газ на Україну і далі на Європу.
Свого часу «продвиненим совком» цей газопровід задумувався як енергетичний повідок, на якому почилий в бозі есесер тримав усю Європу, а тепер агонізуюча недоімперія намагається тримати Україну та інші країни на захід від нас. Із неминучим розпадом еферії цілком можливе продовження синдрому монтера. Кожна адміністративне утворення може забажати мати зиск від наявності на її території газогону. Або ж на просторах від України до Тюмені виникне вузька і довга держава під умовною назвою «Газтруба», яка гнутиме свою цінову політику.
Усі нафтопроводи і газогони апріорі задумані під комплекс монтера (вимкну рубильник і кіна не буде). Аналогічга ситуація з електропостачальними компаніями, які є власністю енергоолігархів. Тому енергетичні розбірки продовжуватимуться допоки хоча б у когось буде бодай теоретична нагода вдатися до синдрому монтера. Відтак, такий стан речей і надалі провокуватиме реальні війни та збройні конфлікти.
Вихід з такого становища – енергетична незалежність кожної держави, яка базуватиметься на енергонезалежності кожного будинку, кожної оселі.
Тільки звільнившись від економічного і ментального совкового спадку – «синдрому монтера» в енергетиці в цілому – можна будувати вільне суспільство у незалежній державі.
Інші публікації на цю тематику дивіться ТУТ
