Учора ввечері до редакції «Зорі Приірпіння» пролунав тривожний дзвінок: на вулиці Центральній знищують будинок, в якому жив і творив відомий письменник Максим Рильський. У дворі було видно наполовину розібраний будинок, майже без даху. Поряд стояв бусик, в який очевидно складали фрагменти будинку Рильського.
На місці події були люди з обох боків паркану будівлі. Зберігачка фондів Ірпінського історико-краєзнавчого музею Олена Плаксіна не приховувала свого обурення з приводу руйнування цієї історичної споруди. Проблема в тому, що це приватна власність. Проте, це не означає, що у цьому випадку формальний власник будинку може поводитися з ним, як заманеться – вважає Олена Геннадіївна. Навіть, якщо історико-культурна цінність перебуває у чиїйсь власності, у ній можна проживати, але не перебудовувати, а тим більше зносити – говорить Олена Плаксіна. Хоча на вечір 20-го липня роботи зі знесення будинку Рильського були припинені, все одно виникає побоювання, що його можуть швидко знищити, як це сталося у 2001 році з будинком ірпінського художника Матвія Донцова.
Як зазначила прибула на цю подію керівниця відділу культури, національностей і релігій виконкому Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк, це нововиявлена пам’ятка культури, яка подана до переліку на внесення до реєстру подібних пам’яток. «Взагалі, це треба було зробити ще за радянських часів», – зазначила Євгенія Антонюк. Але у будь-якому разі цей будинок не можна зносити чи переобладнувати без погодження з відділом культури, який відповідає за збереження таких пам’яток. «Власник каже, що він не знав, що це пам’ятка. Ми його зранку повідомили, але вони до вечора умудрилися пів будинку знести», – емоційно ділилася враженнями кореспонденту «Зорі Приірпіння» керівниця відділу культури.
Взагалі, цей будинок з присадибною ділянкою кілька разів перекуповували. Востаннє, зі слів Євгенії Антонюк, у 2013 році. Навряд чи можна вірити тому, що нинішній власник не знав про те, що в цьому будинку раніше жив Максим Тадейович Рильський, а відтак він є історико-культурною пам’яткою. Власне, це й підтвердив чоловік по той бік паркану, який назвався адвокатом нинішнього власника. Він вважає цей будинок не історичною пам’яткою, а «ганьбою комуністичного режиму», якому з його слів «прислуговував» Максим Рильський.
І взагалі зі слів адвоката – власник заплатив за цей будинок двічі по 150 тисяч доларів (цікаво, чи є на це підтверджуючі документи?) – тож, мовляв, нехай викуповують, якщо це комусь треба. Ще адвокат розповідав, що начебто про долю будинку Рильського разом з присадибною ділянкою (на око це приблизно 20 соток у центрі Ірпеня) було відомо як нинішньому, так і кільком попереднім очільникам міста. Зі слів чоловіка по той бік паркану: Володимир Скаржинський, Мирослава Свистович, Олег Бондар, Богдан Мельничук і Володимир Карплюк – всі, як один, знаючи про історичну цінність цього будинку, зреклися його, посилаючись на брак бюджетних коштів для викупу.
На що Євгенія Антонюк емоційно висловилася у такому плані: раз так, то подамо в суд – і призначимо примусовий викуп за оціночною вартістю, визначеною в судовому порядку. На що адвокат відповів запитанням: ви думаєте, що суд встановить вартість нижче ринкової?
От мені, а також думаю, що й багатьом читачам цікаво: яку ринкову вартість садиби Рильського може встановити суд? І взагалі, яким чином можна визначати грошову вартість історико-культурного надбання Ірпеня і України загалом?
