Без введення другого накопичувального рівня пенсійної системи наші співвітчизники й далі бідуватимуть у старості
Багатьом українцям відомий сюжет художнього фільму японського режисера і сценариста Сехей Імамури «Легенда про Нараяму». Він вражає жорстокістю звичаю невеликого японського села в XIX столітті. Згідно з традиціями тамтешніх мешканців, коли старому або старій виповнюється 70 років, село і сім’я не повинні більше годувати даремний рот. Старший син повинен на своїх плечах віднести літню людини на вершину гори Нараяма вмирати від голоду і спраги. Головну героїню фільму Орін люблячий її син відносить вмирати в зимовий день на цю гору…
Мізерні українські пенсії більшості наших співвітчизників – щодня нагадують їм про те, що для суспільства вони стали непотрібним тягарем. Через надмірні комунальні платежі, неповноцінне харчування, дорогі ліки та медпослуги, пенсіонери щодня вимушені боротися за виживання. Змінити життя на краще майбутніх пенсіонерів могло би прийняття урядового проекту Закону №2767 щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій. Він зареєстрований 30 квітня минулого року. Його прийняття до кінця 2015 року було однією з вимог Меморандуму між МВФ і Україною від 21 липня минулого року, але депутати так і не спромоглися дати життя цьому документу.
Коли йдеться про гідні пенсії пенсіонерів цивілізованих країн, то мало хто з пересічних українців знає, що вони складаються з трьох джерел – державної пенсії (аналог українській пенсії із солідарного рівня, де усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду, виплачуються нинішнім пенсіонерам), накопичувальної пенсійної системи другого рівня (частина обов’язкових пенсійних відрахувань від зарплати працівника, спрямовані на персональні рахунки громадян) та третього (добровільні внески на користь майбутнього пенсіонера в недержавні пенсійні фонди – НПФ, які вносять роботодавці, учасники НПФ або їхні родичі). Наприклад, в США, пенсія з солідарної системи становить менше половини загальної (інше – «додаткові» пенсії з накопичувальних джерел). Накопичувальні пенсії є власністю громадянина і успадковуються у разі його смерті на відміну від державної пенсії.
«Згідно з «Європейським кодексом соціального забезпечення», до якого має намір приєднатися Україна, при настанні пенсійного віку людина має отримувати 60% від втраченого заробітку, а у нас цей показник нині становить лише 20-30%», – констатує заступник директора компанії «Пенсійно-актуарний консультант» Олександр Ткач.
Тобто, для того, щоб наздогнати європейські пенсії, не варто винаходити велосипед, а достатньо застосувати відомий вже досвід. Але Україна вже 17 (!) років вперто відкладає пенсійну реформу у довгу шухляду, роблячи лише косметичні поправки. Ще у 1998 році президент Леонід Кучма прийняв Указ, в якому констатувалося, що через важку демографічну ситуацію в країні, неможливо забезпечити гідними пенсіями людей в рамках однорівневої – солідарної системи. І було поставлено завдання запровадити трирівневу пенсійну систему, де крім солідарного діятиме обов’язковий накопичувальний та добровільний накопичувальний рівні.
З 2004 року згідно з прийнятим Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в країні взятий курс на трирівневу систему пенсійного забезпечення, в якій громадяни можуть отримати належний пенсійний захист. Тобто, українські пенсіонери повинні отримувати не одну, а три пенсії з різних рівнів: із солідарної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування (перший рівень), накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування (другий рівень), добровільного, недержавного пенсійного забезпечення – (третій рівень у нас представлений НПФ)
Згідно зі згаданим законопроектом №2767, зокрема, передбачено, що з 1 січня 2017 року в Україні буде запроваджено другий рівень системи пенсійного забезпечення. А його учасниками стануть особи, яким на вказану дату виповниться не більше 35 років. Розмір внеску у перший рік планувалося встановити на рівні 2% від зарплати, а та щороку збільшувати на один відсоток, до досягнення 7%.
Замість реформи – косметичний ремонт?
Необхідність у справжній пенсійній реформі через формування складових трирівневої пенсійної системи зафіксовано у низці документів 2014 року, в числі яких Коаліційна угода парламентської більшості, Програма дій уряду, інавгураційна промова президента та його щорічне послання.
Але у середині січня у ЗМІ був опублікований «Лист про наміри» від української сторони, адресований директору-розпоряднику МВФ Крістіні Лагард. В нього внесено злополучну поправку до першого варіанту Меморандуму. В його 27-му пункті, зокрема, сказано, що «до того часу, поки пенсійна система не буде встановлена на міцну опору, ми утримаємося від запровадження другого рівня пенсійної системи».
«Як же солідарна пенсійна система може стати міцною, якщо з 1 січня 2016 року зменшений вдвічі єдиний соціальний внесок, який був джерелом наповнення Пенсійного фонду і з якого платили пенсії солідарній системі? Ми очікували, що роботодавець тепер хоча би половину зекономлених коштів зможе спрямувати до накопичувального рівня», – каже Олександр Ткач.
«Є намагання внести зміни до Меморандуму з МВФ щодо запровадження другого рівня і поставити замість цієї вимоги дві інші – підвищення пенсійного віку (правда, Прем’єр-міністр і Президент обіцяють, що таке не відбуватиметься) та скорочення кількості професій, представники яких мають право дострокового виходу на пенсію. Ці заходи можуть призвести лише до тимчасового покращення і кардинально не змінюють ситуацію на ринку пенсійного забезпечення. Якщо пенсійний вік у Європі до 65, але там в середньому живуть до 80-ти років, тоді як у нас тривалість життя – до 72 років. Діючий у нас пенсійний вік є чи не найнижчим у Європі, але й тривалість життя українців менша за європейський показник на 7-20 років (залежно від того, з якою країною порівнювати) меншою». – зазначає експерт з питань соціальної політики Інституту суспільно-економічних досліджень Мар’яна Онуфрик.
Громадськість одностайна в тому, що законопроект №2767 потрібно прийняти негайно, хоча і він не ідеальний. Зауваження до документу можна внести в другому читанні. Адже українці мають право на європейське майбутнє. А діюча солідарна система дуже зручна для політиків. Тому перед кожними виборами вони традиційно обіцяють… підвищення пенсій. А при накопичувальній пенсійній систему політичних спекуляцій не буде. Все залежатиме від внесених коштів на рахунок учасника цієї системи або роботодавця. Така система зробить українців багатшими і незалежними від всіляких політичних ігор. За оцінками експертів, якщо накопичувальна система запрацює, державна пенсія досягатиме 55–60% втраченого заробітку. А через добровільні внески до недержавних пенсійних фондів громадяни зможуть забезпечити собі пенсію у бажаному розмірі.
Компетентно
Віталій МЕЛЬНИЧУК, віце-президент компанії «Кінто»:
– Сьогодні в Україні практично працює лише солідарна система. Видатки Пенсійного фонду за 2015 рік перевищили 250 мільярдів гривень, кількість пенсіонерів – 12,1 мільйонів осіб. Для порівняння, в системі третього рівня – недержавних пенсійних фондах нараховується всього 800 тисяч осіб, а активи недержавних пенсійних фондів становили торік лише 2,8 мільярдів гривень.
Наявність трирівневої пенсійної системи дала б змогу забезпечити потужний внутрішній інвестиційний ресурс. Для прикладу – світові пенсійні активи за останні десять років збільшилися майже удвічі і на початок минулого року становили 36,2 трільона доларів або 84,4% світового ВВП. В Україні активи недержавних пенсійних фондів мізерні, вони становлять лише 0,16% ВВП.
Але українська сторона, не виконавши ключові вимоги меморандуму МВФ і бажаючи знову отримати від нього гроші, намагається… змінити текст меморандуму, виключивши з нього згадку про запровадження накопичувальної системи. Так, у проекті оновленого меморандуму повністю вихолощено суть розділу “Пенсійна реформа”. Тому необхідно звернутися до голови парламенту з пропозицією негайно розглянути пенсійний пакет на сесії, адже пенсійна реформа має не лише соціальне, але й фінансово-економічне значення.
Автор: Вікторія КОВАЛЬОВА
