«Рубікон» Ірпеня, це символічний образ нашої незламності. Річку з такою назвою колись подолав Цезар, щоб здобути Рим і запровадити диктатуру влади. Рашисти теж прагнули цього, але Рубікон біля Ірпеня вони не підкорили, і не підкорять! Бо сила духу – сильніша за армію, якою б довгою вона не була.
Символ Рубікона пройшов через долі наших жителів, які кладочкою над річкою Ірпінь йшли до Києва, бо в місті на шматки від вибухів розривалося небо. Однак бійці ТРО міста тримали стрій, щоб рятувати Ірпінь і серце України – Київ!
“Ми мали єдине бажання – зупинити ворога, об`єднані міським головою Олександром Маркушиним, як зазначив присутній на презентації учасник и битви за Ірпінь Сергій Мартинюк. – і нам це вдалося, бо мали єдність і нездоланну любов до України !”
Під час презентації я розповів про інших героїв книги, про Повстанця (Володимира Коротю). Розповів також про інші опубліковані історії війни – Перший бій в Гостомелі, звідки почалася війна, захист Мощуна, “Батька” Привидів Києва Михайла Матюшенка, як загинув очільник Гостомеля Юрій Прилипко, мій колега Зореслав Замойський… У “Рубіконі” згадано імена всіх терооборонівців, які пішли у Вічність, їх 39. Світла їм пам’ять, що була вшанована хвилиною мовчання під час заходу…
Однією із ліній нашого фронту культури є Ірпінська бібліотека, яка в час блекауту була справжньою Фортецею світла, де не тільки заряджалися наші телефони, а й де ми надихалися від колективної незламності та заходів, які організовував відділ культури, національностей та релігії ІМР, працівники храму книжної мудрості, який понад 40 років поспіль очолює Олена Циганенко. Я вдячний меценатам: зокрема Сергію Смаглюку, депутатам ІМР Євгенії Ковтун, Петру Королю, громадським діячам Василю Пікулику, які підтримують моє друковане слово про героїв нашого Нескореного міста, за підтримку книг, в яких я повертаю сторінки вкраденої історії, в основі котрої були є і будуть демократичні цінності й свобода.
