Підконтрольні олігархам енергетичні структури вважають, що вони фінансують пересічних споживачів електроенергії. Мовляв, населення оплачує лише 30% вартості електроенергії, а різницю 28 мільярдів грн. компенсують олігархічні структури (джерело: http://ostro.org/news/article-355061/ ) . По-моєму, якраз все з точністю до навпаки – населення фінансує малоефективну й енергозатратну (більш ніж удвічі порівняно з розвиненими європейськими країнами) вітчизняну економіку, найбільші підприємства якої вже перейшли у приватну власність. Нині олігархи ганяються за обленергами, наче віртуальні гравці у монополії – за пакетами акцій. Питання ж власності на землю, розташовану під ЛЕП – стовпами й дротами на вулицях населених пунктів – залишаються неврегульованим й вирішуються, як доведеться. Начебто зараз енергокомпанії орендують її у місцевої влади, а як далі буде складно прогнозувати. Допоки ж серйозних суперечок з цього приводу не було, але цілком ймовірно, що невдовзі «прорве»… У селах, де люди всі одне одного знають, це особливо не проявляється. Натомість у містах з великою густотою населення часто-густо якийсь контролер енергонагляду (чи газової контори) уявляє себе мало не пупом землі, ставлячись до споживачів наче до «бідних родичів» на його території. Годі вже й говорити про енергетичне начальство містечкового рівня. В одному з міст Київської області сталася така історія. Колишньому меру міста місцеві електрики «відрізали» в будинку світло. Причому, помилково – за заборгованість… сусіда. Відтак, знаній у місті людині довелося йти у енергоконтору, разом з «простими смертними» вистоювати в черзі, щоб довести свою правоту й домогтися підключення помилково знеструмлених дротів. Словом, в електромережі поглумилися, що називається, по повній програмі з досить непересічного споживача. Причому, настільки зачепили його самолюбство, що він дочекався наступних виборів – знову повернувся в політику і в крісло міського голови. Відтак, принагідно провчив «прометеїв містечкового масштабу», проте зробив це по-своєму, непоказово.
Такий випадок стався з людиною старої формації. А міг же він (чи хтось інший на його місці) вчинити інакше. Піти на принцип – затратити на даний час чималі гроші та встановити вітряк чи сонячні батареї для автономного електроживлення будинку. Потім з-за паркану «тицяти дулі» електрикам та ще й, наприклад, затіяти судову тяжбу за незаконне відключення.
Автономне електропостачання шляхом використання відновлювальних джерел енергії для пересічного (та, власне, й не пересічного) житловолодіння у технічному плані – вже давно не проблема. Просто «гра варта свічок», коли йдеться не тільки про незалежну зовні електрифікацію, а й опалення в зимовий період.
Масове впровадження АОС (автономних опалювальних систем) призведе до того, що через рік-другий всілякі представники електромереж та газових контор самі підуть по людях напрошуватися зі своїм сервісом: «Підключення – одна гривня, лічильник безкоштовно, схема гнучких тарифів…».
