Об’їздивши більшу половину світу автостопом, журналістка Євгенія Манцевич і її чоловік, музикант з творчим псевдонімом Верасень (так по-білоруськи називається місяць вересень) оселилися у сільській місцевості і відмовилися від більшості пластикових виробів та побутових миючих засобів.
Молоде подружжя придбало будинок у невеличкому селі Лохівщина, аби жити на чистій землі, дихати чистим повітрям, пити чисту воду, передає Наша Ніва.
За словами Євгенії, на хуторі важливість дбайливого ставлення до природи відчувається найбільш гостро.
«У мене немає сміттєвого контейнеру, який щодня спустошує машина, центральної каналізації, яка прибирає відходи з моєї ділянки, і є розуміння, що всі речовини, які я використовую у своєму побуті в кінці-кінців опиняться на моєму городі, – пояснює раціоналізаторка. – У селі сортувати сміття просто необхідно: органіка – в компост на добрива, папір – у піч, пластик окремо у смітник і вивозити до найближчого контейнера».
Як результат, молода господиня мінімізувала використання шкідливої хімії. Миючі засоби для підлоги, вікон Євгенія Манцевич взагалі вважає безглуздими. «Все це чудово миється звичайною водою, а дезінфікувати підлогу і столи не бачу сенсу, – розповідає жінка. – Більшість побутової хімії я замінила на мильний горіх, який відмінно миє волосся, тіло, посуд, білизну, прикраси. До того ж є гірчиця, сода, розчин деревного попелу та інші засоби».
Як зазначає Євгенія, у більшості випадків для миття посуду вистачає звичайної теплої води. «Найтяжче морально усвідомити, що мені не потрібен “Фейрі” або пральний порошок, – ділиться досвідом раціоналізаторка. – В більшості випадків я перу одяг не для того, щоб вивести якісь суперстійкі плями, а щоб відмити щоденний бруд, пил, піт, з якими чудово справляється звичайна тепла вода».
Більшість людей на планеті ще не навчилася користуватися пластиком і не усвідомили масштаб трагедії, до якої призведе швидкісне його множення, вважає Євгенія.
«Мені було прикро бачити прекрасне озеро Атітлан у Гватемалі, куди місцеві індіанці викидають пластикові пляшки, неприємно плавати у Аравійському морі, хвилі якого періодично приносили вічне сміття, – розповідає мандрівниця. – На додачу, там неможливо дихати – пластик постійно палять. Коли ми відлітали з Індії, коричнева імла залишалася внизу і здавалося, що тільки Гімалаї рятували нас від поширення цієї завіси по всьому світу».
Побачене у навколосвітній подорожі змусило молоде подружжя відмовитись від пластикових ватних паличок, прокладок і памперсів. За словами Євгенії, від вушних паличок змусив відмовитись чоловік – гідролог за освітою.
«Відвідуючи очисні споруди під час практики, Верасень помітив, що більшу частку сміття, яке потрапляє в каналізацію, становлять саме пластикові палички, – розповідає раціоналізаторка. – Звичайні сірники з накрученою на них ваткою працюють не гірше і при цьому набагато екологічніші, адже дерево – поновлюваний ресурс».
Гігієнічні прокладки, як і підгузки, здебільшого виготовляються з матеріалу, який розкладається від 100 до 500 років, зауважує Євгенія Манцевич. «Прибираючи на присадибній ділянці, я знайшла у землі склад підгузників, які навіть не почали розкладатися, – говорить жінка. – Навіщо продукувати такі відходи, якщо сьогодні є альтернатива – силіконові гігієнічні капи, бавовняні тампони, багаторазові прокладки і підгузники».
На додачу, Євгенія відмовилась від косметики, користується лише кремом для обличчя.
До того ж журналістка переконана, що пластикові пакети не можна роздавати безкоштовно. «Це абсолютне зло, – вважає мандрівниця. – Був час, коли Патагонія – величезна рівнинна частина Аргентини – аж рясніла від кущиків з пластиковими пакетами, позбавитись від яких вдалось тільки після введення заборони на їх продаж».
Євгенія Манцевич прагне мінімізувати використання пластикової упаковки, усвідомлюючи, що повністю відмовитися від неї не вийде.
«Я не фанатик і до всього ставлюся раціонально: все ще зберігаю засоби побутової хімії на екстрений випадок, купую зубну пасту у пластикових тюбиках, бо не готова витрачати час на її приготування, – каже мандрівниця. – Роблю все, що в моїх силах: наприклад, не складно паперові хусточки і серветки, якими сьогодні користується страшенна сила людей, замінити звичайними багаторазовими і більш приємними у використанні платочками з тканини».
Молоде подружжя також намагається менше їздити на авто. «Коли мені не потрібно купувати нічого великого, їжджу в Мінськ на поїзді, менше забруднючи повітря, – розповідає раціоналізаторка. – У Каліфорнії, наприклад, на дорогах є спеціальна виділена смуга для машин з двома пасажирами, яка змушує людей об’єднуватися і менше завдавати шкоди природі».
Джерело: Ecotown
