32-річний Ігор Руденя – наймолодший самосіл зони відчуження. У селі Ладижичі, що за 25 кілометрів від Чорнобильської АЕС, він мешкає вже 11 років. Нещодавно самосіл навіть став героєм фільму «Невидиме місто» литовського режисера Вієстурса Кайріша. Ігор практично не користується грошима, живе з власного господарства, риболовлі і полювання, а електроенергію отримує із саморобного вітряка.
«Прокидаюся з першими променями сонця і беруся за роботу. Вдень укладаюся за пару годин. Лягаю спати, як тільки стемніє, – розповідає про своє життя Ігор Руденя. – Буває, правда, засиджуюся біля телевізора або ноутбука, але ненадовго – поки вистачає струму в акумуляторі (заряджаю його від вітряка). Спочатку я мав дуже туманне уявлення, як влаштований вітрогенератор, тому не дивно, що перші моделі були не зовсім вдалими. Одна з них просто розвалилася від сильного вітру».
Ігор виготовив лопаті вітряка з алюмінієвих козирків, які ще були на деяких хатах. З більшості ж будинків метал покрали мародери. Запчастини, агрегати, деталі кріплення він шукав по всіх куточках Ладижичів.
«Мені не вистачало гвинтиків. Добре, що чуйні люди привезли мені мітчики для нарізки різьби, і проблема була вирішена. Від вітряка протягнув до хати провід. Щоб він не лежав на землі, закріпив його рогатинами – вийшла свого роду лінія електропередачі. Зараз головне завдання – зробити потужний генератор струму. Мій нинішній генератор при середній швидкості вітру виробляє струм силою всього лише два ампера. Цього достатньо для освітлення. На телевізор і ноутбук не вистачає, і вони працюють від акумулятора. Працюю над тим, щоб зробити генератор, який буде видавати 10 ампер».
Джерело: ecotown
Інші публікації на цю тематику читайте ТУТ
