Тема вирубки дерев у центрі Ірпеня не зачепила хіба що найлінивіших. Чимало міркувань та суджень як за, так і проти цієї затії. Обговорення планованої реконструкції центральної частини міста в інтернеті (насамперед, у тематичних групах соціальної мережі «Фейсбук») викликало жваву реакцію й обговорення на засіданнях виконкому та сесії Ірпіньради, які відбулися 22 березня. Лейтмотив висловлювань представників влади, передовсім міського голови Володимира Карплюка, на закиди опонентів можна коротко узагальнити так: коментують, хто як хоче, а нашої думки не запитали. Враховуючи, що «Зоря Приірпіння» також висловлювала свою думку з приводу вирубки та благоустрою центральної частини Ірпеня, кореспондент нашого видання заради об’єктивного висвітлення позицій усіх сторін звернувся з цього приводу до міського голови Ірпеня Володимира Карплюка. Відтак, до Вашої уваги майже дослівне спілкування на предмет зрізаних дерев та планів облаштування центру Ірпеня.
– Володимире Андрійовичу, Ви кажете там будуть нові дерева. За скільки часу це буде зроблено? І за скільки грошей?
– Кінцевий проект з висадки дерев, озеленення на сьогоднішній день ще розробляється. Чітку суму фінансування я Вам сказати не можу.
– Як це так?! Почнете робити, а грошей може не вистачити.
– Грошей вистачить, ми розуміємо, що вистачить, але точної цифри не знаємо.
– Це мільйони чи тисячі?
– Весь проект реконструкції площі виражається у мільйонах гривень. У випадку, якщо не вистачить міських грошей, у нас є ряд приватних інвесторів, які хочуть увіковічнити свою участь тим, що вони реконструюють частину міста.
–- За прикладом Борзила?
– Я не знаю, що мається на увазі.
– Ці скульптури маються на увазі.
– Ці скульптури будуть перенесені в інші паркові зони. Тут буде повністю масштабна реконструкція. Площа і вулиці будуть виконані у класичному стилі, будуть схожі на європейські площі. Використовуватимуть матеріали, які довго дуже служать – це граніт, це ковані елементи безпосередньо у рамках освітлення – для того, щоб наші діти, наші нащадки десятки, можливо, сотні років вже не торкались питання реконструкції центральної площі, центральної вулиці. А саме головне питання, ми хочемо раз і назавжди поставити крапку в питанні того, що хтось приходячи до влади і використовуючи інструмент влади, вимагається центральну частину міста буквально розікрасти по шматочку під різні магазинчики й ларьки.
– Тобто, там вже такого нічого не буде?
– Ми хочемо довести до того, щоб вся центральна частина слугувала громаді у вигляді об’єкту інфраструктури, у вигляді естетичного об’єкту, яким будуть гордитися, і який будуть прославляти ірпінчани, а не де можна купить пиріжок.
– Але там все одно будується торгівельний центр.
– Є капітальні об’єкти, на які дали дозволи, нажаль, ще до того, як я став міським головою, і нажаль, змоги прибрати такі капітальні масштабні об’єкти в нас немає. А не капітальні, які мають статус МАФів, об’єктів тимчасових, ми маємо змогу прибрати, і це треба зробити обов’язково. Причому, прибираючи їх, ми не просто виганяємо когось звідти – ми даємо можливість людям вибрати альтернативні можливості розміщення, для того щоб вони мали змогу далі продовжувати бізнес.
– У плані озеленення: які дерева будуть висаджені? І наскільки швидко виростуть?
– Ми будемо садити чотирьох-п’ятирічні дерева. Будуть різні дерева, які вже через 2-3 роки фактично будуть, скажемо так, дуже масштабні. Це буде липа це буде клен. Наприклад, п’ятирічна липа вже через 3-4 роки починає цвісти й починає буяти – вона стає вже здоровою.
– Скільки коштують ці дерева?
– П’ятирічна липа коштує від 2 до 4 тисяч гривень. У даному випадку, ми не купуємо їх у найближчому місці, а оптом. І не три дерева – ми купуємо 300 дерев і більше, тому цінова категорія набагато менша.
Дерево дереву – різниця. Коли висаджується дерево, їдуть вибирають кожне персонально. Це не робиться дзвінок: під’їдьте до нас по такі-то дерева. Беруться люди, спеціалісти з озеленення – їдуть і вибирають кожне дерево, кожне! Розумієте? Для того, щоб нести відповідальність за те, як воно прийметься, чи не засохне. Ті компанії, які виконують роботи, вони обов’язково несуть відповідальність, якщо навіть засохне якесь дерево, вони його за свій кошт пересадять. Спекуляція питанням, що там щось засохне – апріорі не можлива.
– Питання, коли вони виростуть, щоб давати таку тінь, як спиляні. Бо зараз центр міста наче «лисий»…
– Я Вам задаю питання: ті дерева, які хтось посадив колись, вони теж колись були малі? Вони не все життя були такими. Правильно?
– Так. Але вони росли почергово. Тополі швидше, сосни довше…
– Питання в іншому, їх хтось посадив колись?! Їх посадили наші з вами батьки, діди… Вони посадили, щоб вони нам виросли. Правильно? Ми за вами, як нормальні люди, повинні так само діяти. Чи Ви хочете так: щоб нам посадили, ми проживемо ще 20-30 років – потім нехай вони засохнуть, і нехай ніхто нічого не робить?!
– Є таке поняття, як вибіркова вирубка. Вирубуються дерева не всі одночасно. Вони ж не всі одночасно сохнуть.
– Є таке поняття, як алергія. Сотні ірпінських діток звертаються з питанням алергії. І ви чудово знаєте не гірше мене – є певний період, коли тополя дає пух – алерген. Ви назвете хоч одне декоративне дерево, яке було не сухе, або не алергенне – і було зрубане? Назвіть мені, будь ласка. Покажіть пеньок.
– Була ще акація…
– Значить вона була аварійна. Мені були звернення з приводу зняття аварійних дерев. Давайте говорити відверто – ми могли сидіти і нічого не робити, і всіх би все влаштовувало, що є. Тому що всі звикли, аби гірше не було. Але так жити не можна, давайте проектувати, давайте розуміти. Я задаю вам питання, Ви – українець?
–Так.
– А чому не Ви, українець, поставили пам’ятник Тарасу Шевченку, а поставили його азербайджанці? Я до того, що вони молодці – дякуємо їм за те. Але чому не Ви, українець, поставили в своєму місті пам’ятник своєму Герою?
– Я знаю, ще на початку дев’яностих збиралися гроші, які десь там пропали…
– Зрозуміло, цим питанням треба займатися, бо що ми пояснимо дітям через 20 років? Чого їхній там батько чи Наказненко, не поставили пам’ятник Шевченку?
– Добре, от Ви кажете, що треба щось робити. Вас влаштовує така ситуація, що гілля вже тиждень лежить відтоді, як його зняли?
– Вирубка іде системно, чистка цих територій. Якесь вивезли, якесь ще не вивезли – обов’язково вивезуть. Справа в тому, що ми намагаємося деревину не просто вивезти і викинути, ми намагаємося її опрацювати, і намагаємося топити котельні в басейні, де дітки плавають.
– Правильно. Але ж великі пеньки вітер не рознесе. А гілля і тирса розноситься вітром і ногами по всьому центру. Можна було б з цього почати прибирати.
– Я скажу Вам таким чином: на все потрібно терпіння. А закритикувати можна все, що завгодно.
А Ви б прийшли і сказали: «Міський голова Карплюк, я активіст Наказненко. Зі мною прийшло ще 20 чоловік – ми готові це гілля допомогти прибирати». Треба ж?! Ви ж не прийшли. Критикувати можуть усі. Давайте робити роботу, а не просто критикувати. Хтось почав фоткатися на пеньках, хтось розказує про гілля… Я кажу усім шановні, ми таким чином самі провокуємо негативні речі в місті. Наведу приклад, коли ми робили парк Дубки, парк Правика, вибачте, всі кидались під трактори.
– Та не всі…
– …Але багато активістів. Сьогодні – це найбільше масове місто відпочинку ірпінчан.
Спілкувався Олександр НАКАЗНЕНКО
