Останнім часом медіа-простір знову активізувався повідомленнями про обшуки ірпінських посадовців, затримання причетних до фінансових оборудок та наступні виїмки фінансових документів.
З іншого боку чується несамовите волання про «політичні переслідування», «замовлення Карплюка», «проплачені маски-шоу» і т. ін. Джерелом усіх цих «переслідувань» Ірпінське КіНО (Карплюк І «Нові обличчя») називає, то неугодного забудовника, то інтернет-провайдера, то сови на ялинках перед виконкомом (до речі, вже немає тих ялинок – спиляли).
Це при тому, що, наприклад, у недавній офіційній заяві прокуратури Київської області чітко вказується «на території Ірпінської міської ради протягом 2015–2016 років введено в експлуатацію ряд багатоквартирних житлових будинків. Замовники вказаних об’єктів будівництва уклали з Ірпінською міською радою договори про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь у вигляді пайової участі.
Проте, кошти пайової участі на рахунок Виконавчого комітету Ірпінської міської ради не надходили, натомість замовники виконували інші роботи на території м. Ірпінь, вартість яких, орган місцевого самоврядування зарахував як сплату пайової участі.
Після чого, Ірпінська міська рада прийняла рішення про зменшення величини понесених затрат, що є порушенням вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Бюджетного кодексу України, яке призвело до недоотримання коштів місцевим бюджетом на загальну суму понад 3 млн грн.
Дії службових осіб органу місцевого самоврядування кваліфіковано за ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України».
Проте для Ірпінської поки що влади, як то кажуть, закон не писаний. Захотіли вони пайову участь зараховувати своїм забудовникам виконаними роботами – і баста. Хто не погоджується, той переслідує з «політичних мотивів». Ну, політика в КіНО така: плювати на закони, дерибанити землю, порушувати будівельні норми і усім цим хизуватися. Мовляв, які ми розумні й неперевершені, не в приклад усім законослухняним простим громадянам.
Тільки-от не спроста в народі кажуть: вовк бере, бере, бере… а тоді й вовка візьме. Хоча й до вовків їм не рівнятися. Більш подібні до боягузливих шакалів.
Спадає на думку ще одна аналогія. Надурив один шахрай-початківець на тисячу гривень. Воно й зійшло з рук. Потім іншого на десять тисяч – знову вискочив «сухим із води». Далі – більше. Шахрайські апетити зростають. Когось надув на сто тисяч, наступного – на мільйон… Допоки все сходило з рук, доки хтось узяв і за сто гривень голову скрутив. «Як же так?! Де ж справедливість? Раніше такі суми надувати проходило. А тут на дрібничці попався…», – бідкається припертий до стінки горе-шахрай.
Недоотримання трьох мільйонів бюджетних коштів видається такою собі «дрібничкою», порівняно з сотнями мільйонів, спрямованих на всілякі реконструкції, які зараховуються своїм забудовникам за пайову участь.
Сподіватимемося, що прокуратура цього разу всерйоз взялася за пайових аферистів, і доведе свою справу до переможного завершення. Ним можна буде вважати наповнення міського бюджету реальними грішми, відповідно до закону про сплату пайової участі. Те, що певним хитрозробленим забудовникам такі посадовці з Ірпіньради зарахували за пайову участь фонтани, колони й гранітні бордюри – вважатимемо просто благодійністю (не на шару ж вони піарилися) – а реальні кошти нехай перерахують до міської скарбниці. Все це відповідно оприлюднюється і декларується.
Бо ж з деклараціями майна у нинішніх скоробагатьків чимала біда. Добре, коли в людини одна чи дві квартири. Їхній власник точно пам’ятає, де й скільки у нього нерухомості. А от, коли кількість квартир і земельних ділянок вимірюється десятками і сотнями, то попробуй їх усі пригадай, заповнюючи декларації. Та ще й розкидані вони по всіх усюдах – і в Україні, і за кордоном. Все майно й не пригадаєш. Тож і забувають посадовці вносити у декларації квартири й земельні ділянки, зрозуміло, «нажиті чесною непосильною працею». Нічого тут дивного. Ви б пам’ятали усі свої квартири та земельні наділи, якби їх у вас було, скажімо, як банок з-під консервації у добрій господі?! Звісно, що ні. Отакі проблеми в олігархів-забудовників із квартирами.
З цього приводу цілком доречною видається «рацуха». Якщо власник забув внести до декларації квартиру чи якусь кількість помешкань, то вони йому не дуже й потрібні. Тож можна взяти й конфіскувати – навряд чи помітить – і віддати їх тим, хто реально найбільше потребує житла.
Відтак, з неабияким інтересом громадськість прискіпливо стежить чим завершиться розпочате прокуратурою розслідування «деклараційного склерозу», який повально поширився поміж ірпінських «народних обранців». Вони стали причиною недавніх обшуків в Ірпінській та Бучанській міськрадах. У неофіційних розмовах правоохоронці називають імена «деклараційних склеротиків» – Карплюка та його заступників.
Наразі проводиться повна перевірка декларації Ірпінського міського голови Володимира Карплюка.
Прокуратура висловила підозру в корупції першому заступнику міського голови Ірпеня Дмитру Христюку.
Він разом із іншим заступником Карплюка – Лідією Михальченко підписували договори, в яких підрядником-виконавцем робіт за бюджетні кошти виявився… покійник.
Після цього в Ірпінської влади вистачає совісті говорити про начебто якісь «політичні переслідування» та «замовний характер» перевірок правоохоронців. З усього видно, що КіНО намагаються зробити хорошу міну при поганій грі. Проте, дедалі очевидніше стає, що пастка повільно, але неухильно звужується довкола корупціонерів. Не спроста все більше аналітиків схиляються до думки, що Карплюк може піти шляхом Януковича, по-англійськи злинявши за кордон. Тож юристи тим часом вивчають законодавство на предмет самоусунення міського голови від влади. Інша справа – доля його соратників і прихильників…
