Живу в Шанхаї. Так називають жителі провулок Глінки, що в Ірпені. Назва ця причепилася, очевидно, з українського словника сленгу, що означає «самовільно забудована окраїна міста» і мало стосується іншого значення цього слова — «місто в Китаї». І хоч майже всі жителі мого провулку — законослухняні громадяни і самовільно територію не окупували, місцева влада десятиріччями ставиться до нас чомусь як до людей другого сорту.
У місцевих таксистів провулок Глінки не користується любов’ю через відсутність на ньому позначки з його назвою. А вечором самі таксисти дивуються: «І як ви тут ходите»? Ліхтарного освітлення у провулку немає. Лише промінь надії в недалеке найкраще зігріває щоразу, коли йду темними вечорами напомацки рідним провулком.
Враження, що ми живемо в місці, забутому Богом і людьми, склалося не лише у мене. Понад 120 жителів провулка Глінки та сусідніх із ним вулиць Київської й Глінки ще у квітні 2013 року зверталися до тодішнього міського голови Володимира Скаржинського та депутата нашого району Петра Короля. Але то тільки в пісні співається, що «все можуть королі». Представники влади, які мали б опікуватися проблемами ірпінців навіть «шанхайського» походження, нічого в нашому житті на краще не змінили. А віз, як кажуть, і нині там же….
«Відтинок вулиці Київської (поряд з колишнім ДОСААФом) перебуває в жахливому стані. Тротуари не відремонтовано, ями такі, що не можна ні проїхати, ні пройти, ремонт цієї дороги не проводили, мабуть, років із 15. А чого варте «озеро» за санаторієм «Ластівка»! Треба мати неабиякі таланти, щоб обійти перепони у вигляді піску, коріння дерев, які проросли поверх ґрунту та ям, до того ж у цілковитій темряві. А серед населення нашого закутка — пенсіонери, малюки, школярі, люди, які працюють. Із наближенням зими нас знову очікують снігові замети, яких ніхто не чиститиме», — писали мешканці провулку Глінки та вулиці Київської у зверненні два роки тому. Через два роки поспіль вони готові поставити свої підписи під цими ж словами.
Крім цього, останнім часом існування «шанхайців» та тутешніх мешканців затьмарює жахливий стан території, що на перехресті вулиць Київської та Надсонова, який є результатом бурхливої діяльності забудовників. На узбіччі дороги лежать горки відпрацьованого асфальту, який ніхто не потрудився прибрати. А посеред перехрестя постійно утворюється брудна калюжа від протікання каналізації. У цьому місці постійний бруд, хоча раніше його тут не було…
За останні місяці центр Ірпеня завдяки роботі місцевої влади стає охайним та затишним. Але на жаль, такі позитивні перетворення поки що не торкнулися нашого Шанхаю. Ми, наші діти та онуки продовжуємо жити в депресивному районі. Коли ж вже зміни та місцеві фінанси дійдуть до нашої окраїни?
Автор: Вікторія КОВАЛЬОВА
