Торф’яний дим з заплави Ірпінь-річки вже дістав у прямому й переносному значенні не тільки жителів Приірпіння, а й сусіднього Києва, де скаржаться на їдкий сморід у кількох районах столиці – переважно північно-західного краю від Троєщини до Голосієво.
У народі кажуть, що диму без вогню не буває. У випадку із загоранням торфу також. І хоча торф може диміти без видимих вогняних спалахів – вогонь як глибинна причина його займання все одно присутній, хоча на перший погляд також непомітний.
Версія про умисні підпали торф’яних покладів вже давно не нова, й останнім часом набуває все більшого поширення серед мешканців Приірпіння. Адже якщо в попередні роки загорання ставалися лише в спекотні літні місяці, то віднедавна торф горить і влітку, і восени, й навесні… перерва хіба що на снігову зиму.
Ірпінем поширюються чутки про зловмисників, які вночі то в одному, то в іншому місці підпалюють торф в заплаві Ірпінь-річки. Допоки що ніхто спійманий за руку не був. Втім, це не заважає видавати версії мотивацій подібної діяльності.
Одна з них – чиновники наживаються на «відкатах» з використання паливно-мастильних матеріалів. Справді, їх «з’їдає» чимало гасіння займань мнсниками. І біля кожної пожежної машини на місці гасіння – обліковця не поставиш. Хоча, людям вже так допекла ця перманентна задимленість, що можна й потрібно організувати представників громадськості для побідного контролю на місці подій замість того, аби скаржилися на дим в інтернеті.
Інша версія зловмисних підпалів заплави – розбірки між забудовниками. Прихід до влади минулої осені Володимира Карплюка (до слова, якраз його «інавгурація» ознаменувалася найбільшою задимленістю наприкінці жовтня – початку листопада минулого року) спричинив перерозподіл сфер впливу між забудовниками, а відтак і їхніх чималих прибутків. Тож ті, які «випали з обойми» – й почали мститися. Таким чином обґрунтована інша версія торф’яних паліїв.
Мовляв, задимлене місто перестане бути таким привабливим для покупців нерухомості, як розрекламоване екологічне з чистим повітрям. Тож, мовляв, ні вашим, ні нашим. Існує й інше, більш практичне, тлумачення щодо такої діяльності паліїв. Підпали здійснюються не з сліпої помсти Карплюку та його прибічникам, а з чіткого розрахунку. Менше продаж квартир та інвестицій – значить менше грошей на вибори у тих, хто нині при владі. Відтак, менший успіх і більше голосів конкурентам на наступних місцевих виборах, що вже не за горами. Тож, у тих хто в Ірпені «випав з обойми» великого бізнесу з’являється шанс відновити свої позиції.
У будь-якому разі всі ці версії, «підводні течі» й політичні маневри мало обходять простих громадян, які змушені мало не щодня дихати цією кіптявою. І згодні викривати й розвінчувати таких зловмисників, незалежно від їхніх політичних чи особистих уподобань.
Для цього потрібно не багато, ні мало – організувати свої громадські патрулі в заплаві Ірпінь-річки на торфовищах. Найбільш підходящі для цього люди без шкідливих звичок, насамперед – куріння. Адже курій легко видасть себе в темряві, окрім того сам (тобто, його недопалки) можуть стати причиною чергового займання торфу.
Також важливо для такого контролю залучати людей, здатних пересуватися без транспорту з вихлопом (тобто, з ДВЗ). Словом, для такої справи потрібні ті, хто вміє ходити пішки, або ж їздити велосипедом. Також можливі варіанти електровелосипед чи електромобіль. Але в будь-якому разі не бензиново-дизельні види транспорту, яких і чути здалеку, а їхні вихлопні труби можуть також стати причиною займання сухої трави чи торфових покладів.
Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО
