Сьогодні, 6 травня, у приміщенні центральної міської бібліотеки Ірпеня відбулась презентація книги «Широкинська операція» видавництва військових добровольців і волонтерів «Орієнтир».
Окрім команди видавництва, на цьому заході були присутні й безпосередні учасники Широкінської операції, а також волонтери, журналісти й громадські діячі.
Презентацію відкрила директор бібліотеки Олена Циганенко, подякувавши усім присутнім та наголосивши на тому, наскільки важливо сьогодні пам’ятати про героїчні вчинки усіх українських патріотів, воїнів-добровольців та волонтерів, які зробили свій вклад у захист української державності.
На заході була показана документальна стрічка «Азов. Наступ на Широкине», до якої увійшли кадри безпосередньо з місць боїв, а також пояснення командира полку Азов Андрія Білецького, чому було прийнято рішення наступати на Широкине саме у цей час та які задачі можна було вирішити цією операцією як із тактичної, так і зі стратегічної точки зору.
Після показу фільму, слово взяв засновник видавництва «Орієнтир» та колишній боєць полку «Азов» Марко Мельник, який розповів про тодішню ситуацію на фронті, яка була обумовлена певною деморалізацією українських воїнів через втрату Донецького аеропорту та неуспішним ходом боїв за Дебальцеве. Саме тому командуванням полку було прийняте рішення про наступ у Новоазовському напрямку, як з метою відволікання сил сепаратистів від Дебальцевого, так і для унеможливлення обстрілів Маріуполя противником.
«Ми відчували страх, але цей страх був конструктивним, він спрямовував нас уперед, – ділиться спогадами Марко і тут же додає. – Але були і веселі моменти, наприклад, історія про британського бійця нашого полку, який відстав від свого підрозділу, опинився у глибокому тилу ворога та пройшов із ним десь кілометр. Він не розгубився, відрізав шеврон та інші розпізнавальні знаки і просто примкнув до осетинів, які йшли за нами. Злитись із противником йому допомогло ідентичне забарвлення камуфляжу «Мультикам», а також руда борода, яка була у більшості осетинів, – сміється Марко. – Врешті-решт, британський боєць заховався за парканом, коли з’явилась можливість, й ліквідував двох противників зі снайперської гвинтівки. Відтак, зустрівши ще одного військового побратима, який також загубився, успішно дістався до українського блокпосту».
Яскравими спогадами поділився також учасник Широкинської операції, Дмитро з позивним «Лимончик», розповівши про деталі підготовки до наступу та особливості проведення різних тактичних маневрів.
Виступав й ідеолог референтури Азову, Ярослав Вакалюк, який розповів про ідеологічний та мотиваційний вплив даної операції, як на військових, так і на цивільне населення, а також поділився думками про книгу: «Ця книга показує образ нового героя, людини, на яку треба рівнятись…Погані справи робити легко, адже для них потрібна мовчазна згода, а для хороших справ необхідна підтримка. Я вважаю, що подібні патріотичні видання треба підтримувати, бо це те, що відрізняє нас від «русского міра» в ідеологічному плані…».
Не оминула цей захід і волонтерка військового шпиталю Ірпеня, Наталія Бондаренко, яка розповіла про особливості волонтерства у зоні АТО в 2014-2015 роках, а також висловила подяку учасникам Широкинської операції за спокій у Маріуполі й видавцям книги за донесення до широких мас таких відвертих і емоційних історій з фронту.
На презентації також виступив голова координаційної ради АТО при міському голові Ірпеня, колишній боєць 79 аеромобільної бригади Антон Головенко, виразивши слова подяки організаторам та закликавши їх до співпраці.
Презентація завершилась словами журналіста, добровольця батальйону ОУН Володимира Паламарчука: «Широкинська операція нас окрилила, ми були тоді у Пісках і дуже бракувало того піднесеного духу, який дало нам взяття Широкиного».
Наприкінці видавці подарували центральній бібліотеці кілька примірників книги.
Як відомо, Широкинська наступальна операція полку Азов проходила з 10 по 15 лютого 2015 року, у результаті чого азовці закріпились на стратегічно важливих висотах, звільнили Павлопіль, Лебединське, Комінтернове, Широкіне й захистили від артилерійських обстрілів Маріуполь силами трьох піхотних рот, мінометної батареї та артилерійської підтримки ЗСУ.
