Існує думка, що коли ми в снах бачимо якісь страшні події, наприклад, переслідування маніяка, це наш мозок намагається підготовити нас до викликів реального життя.
А ще є у нас така властивість уявляти, як героїчно ми б діяли якби, наприклад, маршрутка перевернулася і загорілася. Все це живе в наших головах і не просто є чистою фантазією, в якійсь мірі це аналіз і повтор знань, набутих раніше, перевірка «на практиці» почутого.
Як мінімум з цих несвідомих практикумів ми могли вивести важливе правило – в будь-якій ситуації оперативно і впевнено діяти.
Уявіть собі свій гнів, якби ви побачили, що хтось стоїть і думає, як гасити палаючу людину. Сама думка про це викликає підвищення тиску.
Але є декілька важливих правил, таких собі формул, підставивши під які свою ситуацію, можна оперативно не тільки допомогти людині, але й не постраждати самому. Озвучив ці правила професійний рятівник Ілля Бойко для журналу XXL.
Ми ж випишемо тут головні тези і роз’яснення.
Ні в якому разі не можна вирівнювати переламану кінцівку для накладання шини, її потрібно фіксувати в тому положенні, в якому найбільш комфортно постраждалому. Кінцівка при цьому, як правило, напівзігнута. Ви про це знали? Сподіваємося так.
Героїзм і жертовність – якості гарні і потрібні, але керуватися тільки лише ними може коштувати життя як герою, так і тому, кого рятують.
Наприклад, автівка в’їхала в електричний стовп. Водій сидить в середині і електрика йому не страшна. І раптово на порятунок йому герой кидається: добігає до автівки і, не бачачи дроти, хапається… і одним постраждалим більше. Слідом ще один, потім – ще пара… і ось перед нами машина з живим водієм, оточена купою героїчних тіл, які так і не встигли викликати «швидку». Ясна річ, галас в пресі, мітинг з плакатами «Допоки?!», когось засудили, а в цілому в країні введено надзвичайний стан. Іншими словами – бардак, а все чому? Тому що наші герої не знали одного правила – спочатку визначте, що загрожує вам, а вже потім – що загрожує постраждалому.
У нас в країні поширений сценарій, за яким по приїзду «швидкої» виявляється, що всі постраждалі вже витягнуті з покручених автомобілей, перекладені в тінь і напоєні водичкою нервово курять цигарку. При чому рятівники-добровольці витягали людей з автівок за руки за ноги і на доданок до отриманих травм ще й деформація хребта.
Як правильно діяти свідкам ДТП? Викликати допомогу, вимкнути акумулятор аварійного транспорту, щоб від випадкової іскри не спалахнув розлитий бензин, відгородити місце ДТП, зупинити кровотечу (якщо є) і до прибуття лікарів просто порозмовляти з постраждалим. Психологічно підтримувати.
В несвідомому стані у людини завжди западає язик. І це потрібно мати на увазі і з цим боротися. Діставати в людини з рота язик не так легко і як мінімум негігієнічно. Щоб звільнити дихальні шляхи від запалого язика, досить просто повернути голову людини набік. Все – дихальні шляхи відкриті.
Так само треба робити з усіма знайомими і незнайомими п’яницями.
А якщо набік з якихось причин не можна (наприклад – підозра на травму хребта, при якій взагалі зайвий раз ворушити людини небезпечно) просто закиньте йому голову назад. Цього достатньо.
Маленька порада: якщо вас бентежить ваш вигляд, коли ви зранку спите на спині з відкритим ротом, просто скористайтеся тією ж порадою – поверніть голову. Так вже анатомічно склалося.
Джгут є в кожній аптечці, і тому при будь-якій сильній кровотечі громадяни кидаються джгутувати. Дехто при цьому навіть пам’ятає, що влітку джгут можна накладати на дві години, а взимку на одну. І знають, що венозна кров за кольором темніша артеріальної. Ось тільки часто виходить так, що не найнебезпечніший для життя глибокий поріз чомусь джгутують, та так, що по приїзді в лікарню з’ясовується – знекровлену кінцівку вже не врятувати. А на шию джгут взагалі накладається через руку.
Запам’ятайте – джгут застосовується тільки для зупинки артеріальної кровотечі.
Як відрізнити артеріальну від венозної? Це не складе для вас труднощів. Якщо перевести наш типовий тиск 120 на 80 в атмосфери, то вийде десь 1,4. Тобто – майже півтори. А тепер уявіть, що з вузенької трубочки через невелику дірочку під тиском півтори атмосфери надходить вода. Уявили який фонтан буде? Саме по напору і висоті фонтану крові безпомилково розпізнається артеріальна кровотеча. І тут вже зволікати не можна, життя йде з людини з кожною секундою. Так що не треба шукати джгут або мотузку, знімати з себе ремінь. Відразу швидко затискайте, хоч пальцем. Де? У місцях, де артерії найближче підходять до поверхні тіла і менш прикриті – пах, пахви.
Ваше завдання – притиснути артерію, дочекатися зупинки кровотечі, а вже потім приладнати на місце джгут. І скоріше в лікарню.
Як правильно накласти джгут дивіться ТУТ.
А ось венозну кровотечу – навіть дуже рясну – краще зупиняти тугою пов’язкою. Не біда, якщо вона наскрізь просочиться кров’ю – покладіть зверху ще один шар. Це, крім іншого, дозволить лікареві по товщині пов’язки оцінити серйозність крововтрати.
Ми на 80% складаємося з води, яка, крім інших властивостей, має ще і теплоємність. Що ж таке наш опік з точки зору цих даних? Деяка кількість тепла потрапляє на шкіру і з її поверхні йде глибше, в тканини організму, які з готовністю накопичують джоулі, що їм дісталися. Що нам підказує банальна логіка? Щоб джоулі витягти назад і припинити перегрів, треба місце опіку охолодити. Адже правильно? І просто ж як. Ллємо на опік прохолодну воду і чекаємо. Але ось чекаємо ми, як з’ясовується, недостатньо. Як правило – до пом’якшення або пропажі больового синдрому, тобто менше хвилини. За цей час тільки частина джоулів виходить назовні, інші ж сидять, причаївшись, і чекають розвитку подій. Як же ми розвиваємо події? Густо мажемо місце опіку пантенолом, кремом, кефіром або за бабусиним рецептом – олією з сіллю. Що відбувається? Над місцем, де в тканинах ще гуляють горезвісні джоулі, створюється герметична подушка з речовини, що закриває їм вихід на свободу. Як результат – опік тільки посилюється. А от якби вистачило терпіння простояти під водою ще хвилин 10-15, була би зовсім інша розмова. І пантенол та інші засоби прийнялися б працювати з пошкодженою ділянкою шкіри, з-під якої все тепло вже виведено.
Наш організм – це система трубочок і дротиків, де перші – кровоносні судини, а другі – нервові закінчення. На морозі трубочки замерзають, кров по них не циркулює (звідси білий колір шкіри), дротики дубіють, і все стає крихким.
Якщо почати розтирати, наприклад, замерзлий ніс, то ніжні судинки можуть лопнути і цим завдати організму серйозної шкоди. Тому цього робити не можна.
Треба повільно зігрівати обмерзлу частину тіла прохолодною або теплою водою. Тоді й наслідки обмороження будуть не такі плачевні, і біль при поверненні чутливості не такий сильний.
Смертельно небезпечно зігріватися при підвищеній температурі. Все дуже просто – озноб при високій (> 38) температурі вказує тільки на одне. На те, що температура продовжує рости і організм перегрівається. Йому потрібно охолодження, а ми натомість накриваємося ковдрами і обкладаємося грілками. При високій температурі і лихоманці не треба укутуватися. Треба охолоджуватися.
Чи знали наші батьки, що кристали марганцю повністю розчиняються у воді тільки при температурі близько 70 градусів? Знали вони, що робити такий розчин не просто безглуздо (необов’язково пити антисептики з метою негайно віддати їх назад), але й небезпечно, оскільки кристалики марганцівки, що не розчинилися, можуть наробити в слизовій шлунка купу бід.
Не треба витрачати час і хімікати – для очищення шлунку досить випити 3-5 склянок простої теплої води і викликати блювоту.
Якщо людина подавилася – не можна бити її по спині. В 99 % випадків людина відкашляється незалежно від того чи битимете ви її по спині. А ось в одному шматок впаде глибше в дихальні шляхи з усіма витікаючими наслідками – від необхідності втручання лікаря до смерті від зупинки дихання. Тому – не треба стукати. Навіть якщо просять.
Потрібно попросити людину заспокоїтися і зробити кілька повільних вдихів і різких видихів. При видихах краще злегка нахилитися вперед.
Найпоширеніша і найлегендарніша омана, в яку люди самі себе втягнули – це впевненість у тому, що коли у людини стався напад епілепсії – необхідно розтиснути їй зуби і вставити між ними що-небудь. І вставляють. Принаймні намагаються. А епілептик потім, прийшовши в себе, з подивом розуміє, що рот у нього забитий пластмасою від згризеною авторучки (у кращому випадку) або осколками власних зубів (в гіршому).
Обґрунтовують такі дії «доброзичливці», тим, що епілептик може відкусити собі язика. Щоб ви знали – під час нападу всі м’язи людини знаходяться в тонусі. Включаючи і язик, який крім усього іншого ще й м’яз. Він напружений, і тому не вивалиться з рота і не потрапить між зубів. Максимум – буде прикушено кінчик. Крові при цьому небагато, але, змішавшись зі спіненої слиною, вона створює видимість небувалих руйнувань – так і підігріваються міфи про відкушені язики. Якщо дійсно хочете допомогти, встаньте на коліна біля голови епілептика і постарайтеся притримати її, голову, щоб не було ударів об землю. Такі удари набагато небезпечніше гіпотетичного прокушеного язика. А коли активна фаза нападу пройде – судоми закінчаться, – акуратно поверніть людину набік, так як у нього настала друга фаза – сон. Він може протривати недовго, але все одно в такому стані м’язи розслаблені, і тому існує можливість задихнутися від западання язика.
