Або інтрига розподілу «Маркушинської тисячі»
Учора, 16 травня, на сесії Ірпінської міської ради було прийнято рішення про забудову санаторію «Ластівка», на території якого планується звести тисячу квартир для людей, які втратили житло внаслідок воєнний дій.
Довкола цього питання хоч і не довго, але доволі стрімко «ламалися списи» стосовно доцільності відведення під забудову, навіть для такої потрібної справи, ще однієї рекреаційної зони Ірпеня, яких і так залишається все менше і менше.
Це все видима частина проблеми. Існує ще й чимала «підводна частина айсберга». Походить вона із доволі тривалої кількарічної «холодної війни» між сусідніми містами Ірпенем та Бучею від часу сварки колишніх друзів і кумів, а нині ворогів – Карплюка й Федорука.
Ясна річ, що Буча (читай Федорук) також була б не проти отримати таку державну підтримку на відбудову. Проте, наразі її отримали тільки Ірпінь та Бородянка.
Таке рішення можна вважати ще однією перемогою Ірпеня, цього разу на бюрократичному фронті. Йому передувало кілька дошкульних поразок Ірпеня від Бучі. У протистоянні очільників Федорук-Карплюк постійно домінував досвідченіший в апаратних іграх «Бучанський Брежнєв». Найяскравішим (для бучанців) і найдошкульнішим (для ірпінців) стало визнання Бучі адміністративним центром однойменного району. Але все це вже довоєнна історія…
Недавнє рішення області віддати перевагу місця відбудови Ірпеню, а не Бучі – це перша перемога – тільки вже не Карплюка, а Маркушина над Федоруком.
І не спроста. Вже як наслідок повоєнної ситуації. Під час недавнього лихоліття із очільників Приірпіння найкраще проявив себе саме Олександр Маркушин. Він взяв на себе належні за посадою обов’язки після евакуаційно-піарного провалу сірокардинальствуючого над Ірпенем Карплюка (після його інтернет-стрімів про евакуацію людей із Ірпінського залізничного вокзалу вороги підірвали колії – і подальший порятунок довелося проводити вже легендарною автомобільною «дорогою життя» через міст у Романівці).
Окрім того в найбільш пекельний період Маркушин організував територіальну оборону. Завдяки чому Ірпінь позитивно вирізнився порівняно з Бучею. Дякуючи діям у тім числі й тероборони окупанти так і не змогли повністю захопити Ірпінь, незважаючи на чималі потуги.
Ірпінська тероборона на чолі з Маркушиним разом із ЗСУ боронила рідне місто у той час, коли в сусідній Бучі за якимись списками шукали й затримували воїнів АТО та громадських активістів, вбивали, катували і ґвалтували мирних жителів. Натомість міський голова Федорук дав про себе знати вже після визволення Бучі, з’явившись на розпізнавання та поховання загиблих і підрахунок матеріальних збитків.
Після окупаційний період означився низкою відвідин сусідніх міст-героїв членами різноманітних закордонних делегацій та представників нашої державної влади різних рівнів. У цьому плані Маркушин (читай Ірпінь) виглядав у найбільш привабливому світлі. Залишив поза грою сірокардинальствуючого Карплюка. Та й порівняно з «відсутнім з поважних причин» в час окупації Федоруком мав відчутно солідніший вигляд.
Все це й стало підвалинами вагомої перемоги у змаганні міст-сусідів Ірпеня над Бучею у вигляді надання переваги відбудови зруйнованого житла за державною програмою.
Дана перемога важлива, але не остаточна й не переконлива. Позаяк аргументи громадських активістів – противників забудови «Ластівки» – також цілком резонні.
Оптимальне рішення було б відібрати незаконні забудови, аби у них надати житло тим, хто без нього залишився внаслідок війни. Але на такий крок нинішня Ірпінська влада неспроможна. Не буде ж вона пиляти гілку, на якій сидить. Принаймні, сиділа до війни…
Натомість вирішили забудовувати 7 гектарів рекреаційної зони. Тобто, ще сім до раніше забудованих сотень гектарів і без цього вже перенаселеному ще до війни Ірпені. Люди пам’ятають старий добрий Ірпінь, справді зелене місто-курорт тих часів, коли більшість нинішніх депутатів Ірпіньради ще й на світ не з’явилися…
Тепер вони та їхні нащадки заінтриговані майбутнім перерозподілом «Сашиної тисячі» квартир, які планують збудувати на території санаторію «Ластівка». Кому нададуть ці квартири? Наскільки чесним і прозорим буде їхній розподіл? Які економічні та політичні наслідки отримає Ірпінська влада внаслідок реалізації згаданого проекту? Ірпінь виграв першу післяокупаційну битву у протистоянні з Бучею, але хоч, слава Богу, не справжня війна, але протистояння міст-суперників триває…
