Мої знайомі загорілися бажанням купити квартиру в Ірпені. Раз я тут живу, то вони попросили мене допомогти. Отож, ми разом розпочали пошуки й перебирання різноманітних варіантів. Стартували з найдешевших. Перебираючи їх, дедалі більше переконувалися у вірності народної приказки: дешева рибка – погана юшка.
Більшість найдешевших варіантів – це пропозиції кредитування ще взагалі неіснуючого, побудованого наполовину чи як мінімум не прийнятого в експлуатацію житла. Які прикрі несподіванки в таких випадках можуть спіткати, зі свого досвіду знає чимало ірпінських новоселів… Ще на пам’яті випадки, коли забудовники замість підключення газопроводу чи каналізації закопували в землю цистерну, продавали будинок, а потім покупцям доводилося самим вирішувати проблеми, коли закінчувався газовий «балон» чи наповнювалася доверху начебто «централізована каналізація».
З електропостачанням ірпінських новобудов також не завжди все в порядку. Навіть коли очевидно, що вони підключені до загальної мережі. Не так давно в одному з нових житлових масивів були «розбірки» саме з приводу електроенергії, тарифи на яку виявилися промисловими – тобто, у кілька разів вищими, – через те, що будинок не був належним чином зданий в експлуатацію. Також були випадки, коли покупцям квартир не видавали на руки актів власності, вимагаючи додаткової оплати у зв’язку зі зміною курсу долара та різними іншими як об’єктивними, так і суб’єктивними приводами витягнути чим більше грошей понад раніше обумовлену суму.
Ще один «підводний камінь», на який наштовхувалися багато покупців квартир в Ірпені – обіцянка жити в зеленій зоні, а то й навіть у лісі. Так часто пишуть у своїх рекламних оголошеннях чимало забудовників. Мовляв, ви купуєте за серйозну суму квартиру не в центрі міста – зате на природі, серед дерев. У плані-макеті зображений будинок в оточенні сосен, або ж взагалі стіни лісу за вікном. Проте, у переважній більшості випадків – це просто рекламна «замануха». Насправді, сусідній ліс чи паркова зона вже давно розбита на земельні ділянки, віддані під забудову. Продавши квартири в одному «будинку в лісі», забудовник вирубує дерева і зводить поряд наступний будинок, знову заманюючи чергових покупців красивим малюночком житла з деревами за вікном. Замість яких насправді ви спостерігатимете місяцями чи роками вирубку того лісу (цілком ймовірно – у супроводі протестів громадських активістів) та наступне будівництво чергового об’єкту.
Словом, у результаті наших з друзями пошуків житла виробилися наступні критерії купівлі нерухомості:
- Будинок повинен бути зданий в експлуатацію, відтак будівельна компанія – мати акти власності на всі квартири, які продає.
- Багатоквартирний будинок має зводити будівельна організація, відповідно оформивши землю під споруджуваний об’єкт. У випадку, коли приватний забудовник щось зводить на землі, орендованій в іншої фізичної особи – виникає чимало ускладнень при оформленні прав власності.
- Довкола купованого житла повинна по-максимуму розташовуватися необхідна соціальна інфраструктура: дитсадок, школа, медичні, торгівельні заклади, зручні шляхи сполучення і т. ін. Адже обіцянки забудовників відкрити нову школу чи дитсадок дуже часто залишаються «цяцянками». Натомість очікувана перспектива жити в місті й водночас «у лісі» насправді виявляється «мильною булькою».
Відтак, після тривалих пошуків увагу моїх друзів привернув 10-поверховий будинок по вулиці Дем’яна Попова. Сучасний житловий комплекс, як на мене, розташований там, де й повинен бути – у самому центрі міста. До речі, зведений на місці старих халупок, що там були раніше, а не зелених насаджень, як це, на жаль, часто-густо трапляється у нашому Ірпені.
Місце розташування житлового комплексу вигідне з багатьох міркувань. За 100 метрів – Центральний міський ринок, трохи далі – парк ім. З.Алієвої, оновлений парк ім. Правика, та й до парку «Перемога» зовсім близько. Усього лиш квартал до однієї з кращих шкіл міста № 12. Два квартали в іншому напрямку – школа № 3 (на вул. Тургенівській). Трохи далі – дитсадочок «Радість» (на вул. Миру). За два квартали – дитяча та доросла поліклініки, чимало торгівельних точок та різноманітних ресторанно-розважальних закладів, до яких, як і до парків, легко дістатися пішки за 2-3 хвилини.
Окрім того – дуже зручні розв’язки, щоб доїхати до сусідніх міст, Бучі й Києва. Магістральна автотраса Київ-Романівка-Ірпінь-Буча проходить за якісь 200 метрів від будинку. Неподалік також інша транспортна артерія Приірпіння – залізнична гілка Київ-Ковель, а до вокзалу – 8-10 хвилин ходьби.
Як нам вдалося з’ясувати, десятиповерхівка по вул. Дем’яна Попова під назвою ЖК «Центральний» – лише перший об’єкт молодої будівельної компанії «IC Group». Новий зручний будинок, що називається, знаходиться на своєму місці. Тож недарма його так активно рекламують в інтернеті й, відповідно, активно розкуповують у ньому квартири та комерційні приміщення. Про це розповіли моїм друзям у відділі продажу, де 7 днів на тиждень для людей працюють сертифіковані спеціалісти. Розпочавши свою діяльність, будівельна компанія «IC Group» одразу ж зарекомендувала себе з кращого боку: квартири у якісному, оздобленому лицьовою цеглою будинку, продаються з усіма необхідними документами. А в розкішному дворі, засадженому вічнозеленими туями, ялівцем і сортовими деревами, де розташований також і зручний дитячий майданчик, вже з’явилися перші жителі.
Мені й моїм друзям цікаві їхні враження про цей будинок. Можливо, й іншим ірпінчанам є що сказати з цього приводу? Пишу цю публікацію спеціально для того, аби мої друзі, які зібралися купити квартиру в ЖК «Центральний», отримали якомога більше інформації про цей будинок. Буду рада Вашим повідомленням та коментарям на нашому сайті та в соціальних мережах!
