Танечка – тільки так педагоги любовно називали нову ученицю. Завжди старанну, акуратну, з відмінною успішністю і зразковою поведінкою, що носила випрасувану шкільну форму з білим крохмальним комірцем. Навіть невиправні двієчники і безнадійні прогульники не могли дозволити собі допустити «шпильку» на її адресу, або просто смикнути за кіски. Хоча хорошистів і відмінників зі зразковою поведінкою недолюблюють, до Танечки ставлення було особливе. Вона завжди давала списувати відстаючим, ніколи не відмовляючи, на відміну від інших. Щоправда, робила це з деякою зневагою, на що мало хто звертав увагу.
Час спливав, не проходило жодних батьківських зборів, на яких Танечку не ставили б у приклад іншим батькам і їхнім чадам. Загальна улюблениця приймала участь у позакласному житті школи: якщо так треба, то вона нічого проти не має. Головне – це не повинно позначатися на її успішності. І не порзначалося. Щоправда, вірогідніше, це була заслуга всього педколективу, котрий дружно боровся за успішність не лише всієї школи, а й кожного окремо взятого класу. Адже кожний учитель був ще й класним керівником. А Танечці, до того ж, світила золота медаль. Траплялось, що ті, хто мав «сіяти розумне, добре, вічне», іноді кривили душею. Там, де майбутній медалістці потрібно було поставити «добре» – ставили… «відмінно», а де напрошувалась «трійка», у журналі успішності навпроти її прізвища красувалася «п’ятірка».
Невідомо, скільки це все тривало б, якби не хвороба вчительки української мови. А тут кінець чверті, потрібно писати річний контрольний диктант. Підмінити нема кому, окрім молоденької вчительки, що цього року закінчувала інститут і перебувала на переддипломній практиці.
Диктант написали, відповідні оцінки виставили. І сталася надзвичайна подія у школі! Об’єктивна молода вчителька оцінила знання Танечки – гордості школи – у «ТРИ!» бали. Вчинився серед педколективу неймовірний гамір!
…Наступного дня класний керівник на виховній годині пробувала заспокоїти Танечку. Треба віддати належне майбутній медалістці – вона мужньо перенесла жахливу для неї новину і поводила себе гідно. Щоправда, всі шість наступних уроків беззвучно проголосила, зронивши голову на парту. Лише по плечах, що здригалися, це було помітно.
Класний керівник пообіцяла все уладнати. Справа-бо неабияка, через цю нещасну «трійку» людина може позбутися медалі. У школі на одного медаліста стане менше. А у колег з сусідньої школи може з’явитися непогана можливість за кількістю медалістів посісти перше місце по району. Професійні амбіції цього не дозволяли.
Того ж дня після уроків у класі залишились тільки двоє: Танечка і викладач української мови. Вони сиділи за однією партою. Перед ними лежала книга – збірник диктантів. Танечка повільно своїм гарним почерком переписувала слово у слово той самий диктант, через який одержала не дозволену для себе оцінку. Відтак, «трійку», що стояла у журналі, акуратно виправили на відмінно.
На випускному вечорі Танечку, золоту медалістку, щиро вітали вчителі. Серед них не було молоденької вчительки, яка так і не закінчила після цього випадку свою переддипломну практику, але про це ніхто не згадував. Танечка бачила себе вже студенткою престижного факультету столичного вузу. Вона вірила у свої сили і можливості. Тим гіршим було її розчарування, коли ж на першому вступному іспиті сивочолий професор уліпив її «незадовільно» за незнання елементарного. Самолюбство абітурієнтки було серйозно уражене – адже студентами стали ті, кого вчителі не дуже балували оцінками.
Наступного року Танечка все ж вступила до інституту, але не туди, куди її кликала дитяча мрія, а на менш цікаву спеціальність, де конкурсу вже майже не було.
Після отримання диплому вона відсиджувала на роботі належні години, частенько згадуючи шкільні часи, коли все так добре розпочиналось. А спогадами про вчителів вона не любила себе переобтяжувати. В усякому разі, якщо випадково з ким-небудь із них зустрічалася на вулиці, то швиденько намагалася перейти на інший бік. Вести непотрібні, ностальгічні розмови про минуле не вважала за необхідне. Та й про що з ними говорити? Навряд чи від них була б їй користь у майбутньому. Вони для неї були пройденим етапом…
