Жваве обговорення викликала наша недавня публікація «Податок на залежність від критичної енергоінфраструктури». Найбільш поширені меседжі спонукали до продовження обговорення даної тематики. Річ у тім, якщо ми почнемо відновлювати вражену критичну енергоінфраструктуру в її попередньому вигляді, то уподібнемося до орків у Чорнобаївці.
Агресивна країна-бензоколонка не розуміє, що стріляють у нас, а насправді вони стріляють у самих себе. Знищують своє ж ідеолоігічно-фінансове підґрунтя. У такий спосіб спонукають відмовлятися від використання нафти і газу (у ДВЗ) та переходити на електромобілі.
Якщо, наприклад, внаслідок обстрілів побили на хаті старий 30-річний шифер. Для відновлення покрівлі господарю зовсім не обов’язково шукати такий самий вживаний шифер. Цілком нормально, зрозуміло і виправдано за кошти, виділені йому на допомогу, купити новий шифер, або ж ще краще – більш сучасну покрівлю – металочерепицю чи щось інше.
Так само і кошти (державні чи інвесторів) на відбудову логічно спрямовувати не на «старосвітські» НПЗ та АЗС, а на електромобілі й пункти зарядки для них. Це буде описана вище аналогія оновлення пошкодженого даху.
Найбільш оптимальним варіантом видається обладнати новий дах панелями сонячної міні-станції в ідеалі обладнаної акумулятором для збереження електроенергії. За такого підходу подібна енергетична роззосередженість критичну інфраструктуру перетворить на живучу й практичну.
Наведемо один свіжий приклад, який засвідчує перевагу маленьких локальних станцій на ВДЕ порівняно з енергетичною гігантоманією, яка Україні залишилася ще у спадок від почилого в історії СССР.
Його ідеологічні спадкоємці нещодавно атакували двома «Іскандерами» (по 5 млн доларів за штуку) СЕС у Мерефі потужністю 4,5 мегавати. З розрахунку кошторису пів долара за ват потужності – її загальна вартість має становити 2,25 млн доларів. Тобто для виведення з ладу СЕС у Мерефі знадобилося «Іскандерів» на у кілька разів більшу суму за вартість самої станції. При чому за візуальною оцінкою вона підлягає відновленню, значно дешевшому, ніж саме її будівництво. Чого не скажеш про витрачені ракети агресорів, які вже відновленню не підлягають (годі говорити: наші північно-східні сусіди завжди вирізнялися «умом і сообразітєльністю»).
У випадку, якби це була не одна загальна СЕС на 8 гектарах, а багато приватних сонячних міні-станцій по 10 кВт – «розкидані» по приватних оселях такої ж сумарної потужності, як СЕС Мерефи, то це вже 450 об’єктів. Що називається, спробуй всі вразити.
Подібну аналогію можна продовжити з огляду на посягання окупантами на наші атомні станції. За нинішніми цінами спорудження одного гігаватного енергоблоку коштує 4 мільярди доларів. За такі гроші можна встановити 400 тисяч приватних сонячних станцій (виходячи з розрахунку 10 тисяч доларів приватна міні-СЕС потужністю 10 кВт). Достатньо для забезпечення всієї Київської області
Для порівняння на Чорнобильській АЕС таких гігаватних реакторів було 4. На найбільшій у Європі Запорізькій АЕС, нині тимчасово захопленій окупантами, 6 таких реакторів. Тобто, навіть якщо залишити за дужками всі екологічні й терористичні ризики, пов’язані з атомними станціями, то й суто з економічної точки зору вигідніший перехід і подальший розвиток невеличких електростанцій (сонячні панелі, вітряки, теплонасоси) з відновних джерел енергії. В ідеалі забезпечені акумуляторами на випадок пошкодження загальних мереж, які, на жаль, трапляються навіть у мирний, не кажучи вже про військовий час.
Інші публікації на цю тематику читайте ТУТ
Які кошти що виділені на ремонт житла? Здається, це черговий і невдалий жарт 95-го кварталу. Ні я, ні моя дружина, ні мої друзі з Ірпенч досі не отримали жодної копійки, як “внутрішньо переміщені особи”! А ви кажете про гроші на ремонт і відновлення житла. Це все ФАНТАЗІЯ! Але Олександр Беляєв та Іван Єфремов писали більш переконливо