Відрадно, що радники нашого Президента цікавляться історією, хоча царина Олега Медвєдєва — політологія. Однак, мабуть, він добре розуміє, що політика завжди виходить з історії. Очевидно мені вдалося передати цю думку, коли розповідав перед студентами про свою книгу «Князь», роман про батька Данила Галицького. Цікаво, що лауреат Національно премії імені Тараса Шевченка Володимир Яворівський, який подарував п’ятитомне видання своїх творів бібліотеці закладу, наразі теж працює над історичним романом про княгиню Ольгу. І це, мабуть, знаково, що ми повертаємося до історії та коріння, адже свого часу в Ірпені творив неперевершений титан, творець історичних епох Павло Загребельний, який ніколи не переписував надрукованих сторінок, 25 історичних романів, в тому числі «Роксолана» написано ним в Ірпені.
А ще приємніше, що економічний коледж запрошує митців до своїх стін, адже Ірпінь це творчий Парнас, де свого часу було створено до 90% української літератури, варто брати приклад іншим закладам. Гарною окрасою літературної зустрічі був музичний супровід тріо бандуристок творчої студії Тетяни Лободи.
Повсюди наша Україна чарівна, маємо і гори і море, степи й великі лісові простори, квітучі сади. І наш Ірпінь чи одне з найпоетичніших куточків земної краси, особливо зараз, коли зацвітають бузки. В цю пору він мені нагадує Едем, про що я пишу в одному зі своїх віршів
Травневе повітря наповнене
квітом, і сонце над садом,
мов острів надій,
і пахне нектаром весняний
вітер, в моїх крилах мрій і
радість і світло, бо знову
Едемом Ірпінь зацвітає,
у феєричних сонатах бринить,
і сонячні дні, як причастя,
і мліє бузок на подвір’ях,
і вабить в суцвіттях
знайти своє щастя*…
А втім Ірпені працювали й відпочивали: Остап Вишня та Олександр Довженко, Максим Рильський, Павло Загребельний, Володимир Сосюра, Михайло Стельмах. Микола Бажан і Олесь Гончар. У різні роки на Ірпінському Парнасі гостювали – К.Федін и К. Паустовський, М. Шагінян і Р. Казакова, Борис Пастернак, С. Барузді. Були в Ірпені зарубіжні письменники Д. Стейнбек, Ф Боноскі й багато інших
Як не дивно, але я також отримав благословення в поезію від Павла Мовчана теж в Ірпені. І хоч зараз Парнас нагадує занедбаний сад, й поряд з письменниками живе невідомо хто, все ж, він залишається вершиною хоч і втраченого, але високого духу художнього слова.
Стежки, де генії ходили,
на пагорбі, над Ірпенем,
немовби ручаї зміліли,
порослі диким споришем.
Та відчуваю їхні кроки,
І Роксолани сміх з імли*,
як Загребельний Ярославу
веде із вічності коня,
як Пастернак знов на Пегасі
приїхав в наш Ірпінський рай,
і сивочолий Рильський
іде замріяний у гай.
Живі стежки ще на Парнасі,
як і поети в Ірпені, й допоки
вранці сходять роси,
і окрилятимуть пісні.
Валентин! Поздравляю! я рада и горжусь тем обстоятельством что я тоже причастна к этому событию! Автор, пиши еще!
Мне очень понравилась ваша книга. Спасибо за вашу прекрасную информацию.