«Культура в Дурманівці б’є ключем!», – цей вислів з претензією на крилатість заввідділом культури повторювала мало не кожні 5 хвилин, презентуючи доволі таки малочисельній публіці Дурманівський будинок культури у рамках Тижня культури, який традиційно відбувався раз на рік. Презентація доробку сільського будинку культури проходила в Центральному будинку культури міста Інь. Тут хоч трохи можна було назбирати людей для такого епохального культурного заходу. Бо ж в Дурманівському будинку культури цією претензійно-крилатою фразою завідуюча районною культурою могла б хіба що потрясати голі стіни.
У Дурманівці місцевий люд дуже зрідка навідувався до рідного БК, у складі якого числилося три штатні одиниці – завідуюча, прибиральниця та двірник. На урочистій презентації у міському БК дурманівської культури, про ключобиття якої невтомно наголошувала завідуюча всією районною культурою, усім трьом працівникам було виписано похвальні грамоти. Аркуші А-4 формату, надруковані на звичайному принтері ЦБК (принагідно, секретарка заощадила й трохи підзаробила на закупівлі типових грамот у канцтоварах) – були урочисто вручені завідуючій Дурманівського БК, прибиральниці та передані ними двірнику, який не зміг увечері завітати на вручення до міського клубу через надмірну зайнятість.
Найбільшим і єдиним представленим на звітному показі досягнень дурманівської культури – виявився місцевий рок-гурт з революційною назвою «Жирондисти». Троє сільських парубків, які виступали після роботи перед спраглими до культури дурманівцями і вже навіть відзняли один відео кліп і виставивили його в інтернеті. Щоправда, на презентацію дурманівської культури до міста Інь приїхали лише двоє «Жирондистів». Третього не відпустила з дому дружина після вчорашнього перепою. Один з двох прибулих рок-музикантів також був далеко не в тонусі після вчорашнього – його так ковбасило, що він не знаходив собі місця, постійно попиваючи водичку. Тож презентувати рок-гурт і всю дурманівську культуру загалом виявився спроможний лише один «Жирондинець» – лідер-гітарист.
Спочатку запустили з відеопрогравача кліп рок-гурту. Проте, сталася технічна накладка – чомусь апаратура міського БК не видавала звук, а лише зображення. Глядачі кілька хвилин споглядали, як сільські рок-музиканти катаються Дурманівкою та найближчими околицями то на велосипедах, то на джипі, то на конях, то на мотоциклі, то пішки йдуть на сіновал, де валяються в сіні з сільськими дівчатами… але все це без звуку не давало належної повноти уявлення про розвиток дурманівської культури, у ключобитті якої так емоційно всіх переконувала завідуюча районною культурою.
Відтак, єдиноспроможній на виступ цього дня творчій одиниці в особі лідер-гітариста довелося відпрацьовувати за усіх «Жирондинців». Фактично, він змушений був самотужки на одній гітарі озвучувати відеокліп групи, в якому судячи з картинки повинні були звучати ще одна гітара, баян, труба та кілька ударних інструментів. Натхненний лідер-гітарист як міг виправляв ситуацію з несамовитою завзятістю б’ючи по металевих струнах медіатором, за який слугував ключ від домофона міської квартири своєї коханки, до якої він «стрибав у гречку», коли навідувався в місто Інь. Тож, здавалося, метафоричний вислів ведучої вечора «культура б’є ключем» – набував таки конкретного значення. Хіба тільки додати, що б’є культура тим ключем з усього розмаху по струнах електрогітари.
Щоправда, биття дурманівської культури в ЦБК міста Інь тривало не довго. Вже на третій пісні після чергового удару лідер-гітариста не витримали його натхненного запалу й порвалися дві струни одночасно. На інших двох продовжувати виступ не видавалося можливим. Запасних струн чи іншої рок-гітари в резиденції районної культури не виявилося. Тож творчий вечір-презентацію досягнень дурманівської культури на цьому дочасно довелося закінчити. Ведуча вже не повторювала своєї коронної фрази з претензією на крилатість: «Культура в Дурманівці б’є ключем!», оскільки усі бачили, як вона нею наврочила, перетворивши вислів з метафоричного на банально-реалістичний.
