Напередодні Дня матері в Коцюбинському пройшов творчий вечір поета Миколи Луківа, автора тексту пісні «Росте черешня в мами на городі» та багатьох інших відомих творів.
Без образ, але Коцюбинське – не центр світу і діячі культури рівня Миколи Луківа, що є класиком української поезії, приїздять до нас не часто. Для нас це справді видатна подія. Публіка почала збиратися на зустріч з поетом заздалегідь. Вхід був за запрошеннями. Але і тим, хто чемно просився бути присутнім, не відмовляли, тому зала Будинку культури була переповнена.
Пісня «Росте черешня в мами на городі», слова до якої написав Микола Луків, а музику – Анатолій Горчинський – найвідоміший, але не єдиний твір поета. 300 віршів Миколи Луківа покладено на музику композиторами Анатолієм Горчинським, Олександром Морозовим, Олександром Білашем, Анатолієм Матвійчуком, Олександром Бурміцьким. І це не весь список композиторів, яких надихнула поезія Миколи Володимировича. Тож зацікавленість людей зрозуміла. А сам Микола Луків перед виходом на сцену помітно хвилювався, що мене трохи здивувало. Здавалося б, людина, яка спілкувалась із корифеями української літератури – Михайлом Стельмахом, Борисом Олійником, Іваном Драчем, із відомими діячами політики та культури, має бути спокійною.
– Після завершення навчання в університеті Шевченка ми з дружиною два роки мешкали в Ірпені. Пішки обходили все Приірпіння. Багатьох старших людей з місцевих жителів пам’ятаю в обличчя, – говорив зі сцени Микола Луків. – Ці роки важливі для мене, саме тут була написана моя друга збірка віршів.
Чарівна ведуча вечора, наша землячка Ірина Дуденко, відзначила, що значна частина творчості Миколи Володимировича присвячена жінкам: матерям, коханим. І запитала, які жінки були його музами? На що поет відповів: «В моєму житті дві головні жінки – мати і дружина з якою ми разом майже п’ятдесят років».
Звичайно, лунали і пісні на вірші Миколи Луківа. Пісню, що стала лейтмотивом свята «Росте черешня в мами на городі», та ще кілька відомих композицій виконала заслужена діячка мистецтв України, лауреатка багатьох фестивалів «Пісенний вернісаж» Зоя Тимченко. Брали участь в концерті також наші земляки: вокальне тріо «ДивоДар», дует «ВІСА» – Олександр та Віталіна Баланик, до речі, пані Віталіна – художній керівнику Будинку Культури – брала активну участь в підготовці творчого вечора. Особливо запам’яталася другокласниця Діана Баланик – Микола Луків був приємно вражений майстерністю, з якою дівчинка читала його вірші, подякував малечі і подарував квіти. Радість Діани не передати словами.
Для мене особисто було відкриттям, що святом Дня матері Україна завдячує колективу літературного журналу «Дніпро», який ось уже 33 роки очолює Микола Луків. «Під час подорожі до Америки я побачив, як там відзначають День матері, і захотів, аби таке свято було і в Україні. Разом із колегами ми зверталися в різні інстанції. Писали листи керівникам держави. Нарешті Указом Президента це свято було затверджене як національне», – розповідає Микола Володимирович.
Виступив в концерті і відомий земляк коцюбинчан – заслужений артист України Богдан Романіді. Продовжила концерт народна артистка України Світлана Миривода, яка в складі концертних бригад постійно буває в АТО. «Хлопці, втомлені боями і важкими побутовими умовами, шукають розради в музиці. Просять співати їм романси, ліричні пісні, а таких творів багато на вірші Миколи Володимировича», – розповідала пані Світлана.
– Пісні на мої слова писали композитори з різних країн. Я мав звання заслуженого діяча мистецтв Росії, від якого відмовився на знак протесту проти російської агресії,– розповів Микола Луків.
Читав Микола Володимирович і свої нові вірші-роздуми про непросту долю України. А вона тісно переплетена з долею його родини – прадід Миколи Луківа був заможним хазяїном, а дід помер від голоду у 33-му. «Коли ми будемо шанувати свій рід і свій народ, тоді нас шануватиме весь світ», – переконаний поет.
До святкової атмосфери глядачів повернули ліричні пісні у виконанні заслуженої діячки мистецтв України Людмили Бурміцької та відомого композитора, заслуженого артиста України Олександра Бурміцького.
На завершення зустрічі Микола Луків подякував усім, хто долучився до її організації, зворушливо вшанував пам’ять нашого земляка Михайла Миколайовича Миронюка.
Я зацікавилася, що ж поєднувало цих людей. За роз’ясненнями звернулася до Юрія Миронюка, депутата Ірпінської міської ради, який був організатором творчого вчора.
– Сьогоднішня зустріч була вимріяна моїм старшим братом Михайлом, нажаль, він не дожив до цього дня. Вони з Миколою Луківим були приятелями. Взагалі життя наших родин тісно переплетено – родина моїх батьків мешкала в Качанівці Хмільницького району Вінницької області, а родина Луківих – в Куманівцях, що за 6 кілометрів від нас. За сільськими мірками, це поряд. Моя мама була вчителькою історії в Куманівецькій школі. А Михайло з Миколою побачилися уже в Києві. У них з’явилася ідея провести мистецьке свято на пошанування матерів у Коцюбинському. Нажаль, Михайлові не судилося дожити до цього вечора… Мого старшого брата не стало, а я дуже захотів втілити його задум. Якось розповів про це своїм колегам і друзям – депутату Ірпінської ради Марії Шевченко та депутату Коцюбинської ради Віталію Лазаренку. Саме їхня допомога і підтримка стали вирішальними у втіленні цього проекту. Також хочу висловити вдячність Компанії «Балтеко» Україна та директору Будинку Культури Дмитру Борисовичу Константинову. Сподіваюся, це був лише початок і наші земляки матимуть ще багато цікавих зустрічей.
Валентина СИТНИК
