Таку ідею висловили автори створення на території заповідного Біличанського лісу. Про свої плани-наміри вони розповідали вчора у Будинку культури селища Коцюбинське, презентуючи розроблений на замовлення Ірпінської міської ради Державним Підприємством «Науково-дослідний інститут проектування міст» проект організації території регіонального ландшафтного парку «Біличанський» в смт Коцюбинське. (Наскільки юридично коректне таке формулювання – читайте нижче. – Авт.)
Зі слів представників цього інституту, під парк планується виділити територію Біличанського лісу розміром понад 3 тисяч гектарів. Протяжність з півночі на південь – 7,7 км., із заходу на схід – 7,3 км. Загалом тут знаходиться близько 300 червонокнижних рослин. А також багато видів тварин, що є досить унікальним явищем, враховуючи близькість столичного мегаполісу.
Пристрасті за Біличанським лісом вирують вже давно. Близько десяти років. ЗМІ неодноразово писали про спроби заграбастати ту чи іншу частину під одним чи іншим приводом унікального природнього середовища – реліктового лісу.
Тепер замовили проект ландшафтного парку, в якому вже запланували місця відпочинку, стоянки, шлагбауми, кемпінги, прокат велосипедів, підвісні мотузкові доріжки і т. ін. Картинка красива – багатьом сподобалася. Мета, як завжди, благородна – порятунок Біличанського лісу від сміття, забудови, і взагалі цілий комплекс заходів на захист лосів, косуль, зайців, білочок та інших тварин, які допоки ще тут водяться. От тільки чи справді задекларовані наміри ідейних натхненників проекту мають на меті те, в чому вони переконують громадськість? Чесно кажучи, не можу збагнути яким чином перешкодять засміченню лісу та чим допоможуть лісовим звірям прокати велосипедів та кемпінги, які хочуть тут організувати? При цьому, переконують, що кемпінги (під них запланована площа 27 гектарів) – це просто галявини для відпочинку, на яких можна ставити палатки. Мовляв, ніякого капітального будівництва ніде не буде.
Представники проекту так і не змогли дати чіткої відповіді на запитання щодо власності земель, вкритих лісами, на теренах яких вони розробили свій проект. Головуючий на презентації проекту радник Ірпінського міського голови Максим Плешко заявив, що «науковці не змогли добитися від Святошинського лісопаркового господарства якоїсь конкретики по цій території, на контакт ніхто не реагував…». Після цих слів одразу в залі підвівся директор Святошинського лісопаркового господарства Олег Миколенко, який заявив, що до очолюваного ним підприємства стосовно розроблення проекту парку офіційно ніхто не звертався. Олег Михайлович також розповів, що Святошинське лісопаркове господарство, як землекористувач, було сформоване 60 років тому, функціонуючи на території 13,5 тисяч гектарів. За цей період «близько 1200 гектарів відійшло на інші потреби – містобудування чи щось інше, але на цей період 12 тисяч 600 гектарів перебувають в користуванні Святошинського лісопаркового господарства».
Наступний облом прихильників переформатування лісу на парк стався, коли депутат Ірпіньради від «Нових облич» Богдан Слюсаренко намагався пред’являти претензії директорові Святошинського лісгоспу. Зокрема, за те, що фактично в заповідному лісі розростається так зване Канадське село (неподалік Мостищ). На це директор лісгоспу відповів, що справді таке неподобство в тому місці відбувається через незаконні землевиділення… Ірпінською міською радою. Виходить, що для захисту лісу від забудови Ірпінській міськраді зовсім не обов’язково змінювати цільове призначення земель з лісового фонду на ландшафтний парк, а достатньо лише припинити свої незаконні землевиділення в лісовій зоні, зокрема, в районі Канадського села.
Щодо такого активного бажання перевести лісові масиви під парк існують різні думки-версії. Відомий громадський активіст і науковець-еколог Володимир Паламарчук вважає, що переведення лісу у розряд парку – це початок його дерибану нинішніми забудовниками. Адже лісовий фонд – це державна власність. Зміни його статусу чи меж вирішуються на державному місці. Натомість парк – це комунальна власність міста, зміна його статусу та меж вирішується на місцевому рівні. Відтак, зважаючи на апетити Ірпінських забудовників, існує реальна небезпека, що перевівши ліс в категорію парку його почнуть ділити на шматки й забудовувати.
Про можливість такої невтішної перспективи застерігала у своєму виступі відома журналістка й громадська активістка Тамара Маркелова. «У проекті будівництва парку ключове слово – «будівництво», – емоційно зазначила Тамара Іванівна. – Нам потрібен ліс, а не будівництво в лісі! Люди, не дайте ввести себе в оману!».
Взагалі, досить дивно дивитися, як депутати з Ірпінського КІНО (Карплюк і «Нові обличчя») з піною на губах виступають на захист лісів. Зважаючи, якими темпами вони розправляються з лісами в Ірпені, де вони поки що хазяйнують.
Під кінець вчорашньої презентації паркового проекту слово взяла селищна голова Коцюбинського Ольга Матюшина. Піднявшись на сцену вона запитала у Плешка і компанії хто вони тут такі? і що роблять у Коцюбинському? Адже вже вирішено і в судовому порядку підтверджено, що Коцюбинське після наступних виборів створить свою окрему від Ірпінської територіальну громаду, тому вислови радника Карплюка про реалізацію паркового проекту в рамках об’єднаної з Ірпінем громади не мають ніякого правового підґрунтя. Після емоційного пресингу Ольги Володимирівни Максим Плешко визнав помилковим своє висловлювання про об’єднану територіальну громади Ірпеня з Коцюбинським. «Тоді весь цей проект створення парку також помилковий!», – підсумувала Ольга Матюшина.
У всій цій історії є один важливий юридичний момент. Виходить, що депутати Ірпіньради виділили гроші на розробку проектної документації щодо створення «Ландшафтного парку Біличанський» у розмірі 111 тисяч грн. Тобто, «народні обранці» фактично викроїли кошти з бюджету Ірпеня для розробки проектної документації на землях, які не належать до меж Ірпінської міської ради. З таким же успіхом ірпінські депутати могли профінансувати розробку проектної документації, скажімо, десь у Львівській чи Полтавській області. Словом, очевидний факт не цільового використання бюджетних коштів, який має стати предметом прокурорського реагування.
