Така підозра виникла після сьогоднішньої 44-ї сесії Ірпінської міської ради. Перед початком засідання звично виконується Національний Гімн України. Під фонограму депутати разом із міським головою ворушать губами, поклавши руку на серце. Сьогодні це дійство відбулося без поки що номінального мера Ірпеня Володимира Карплюка, який начебто перебуває у відпустці після оголошення йому підозри прокурором Київської області.
На сьогоднішній сесії фонограма Гімну України несподівано змінилася іншою мелодією, яка була вимкнена за кілька секунд. Як виявилося, то був гімн сусідньої Росії, який невідомо яким чином «прилип» до звичної фонограми. Здавалося б, випадкова прикра технічна недоречність, яку можна було б забути, але… представники Ірпінської поки що влади і лояльні до них сайти та інтернет-блогери одразу з чималим завзяттям почали розкручувати цю начебто суто «технічну накладку».
Спочатку і по закінченні сесії депутати проспівали Гімн України вголос без фонограми. Перший заступник міського голови Дмитро Христюк, артистично зображуючи надмірну емоційність, зажадав, аби депутати з цього приводу прийняли звернення до СБУ, аби «розібратися з цією провокацією». При цьому найбільш національно свідома частина Ірпінських депутатів – представники ВО «Свобода», які не в темі і не в долі з провладною більшістю – одразу не збагнули, про що йдеться.
Відчувалася награність ситуації. Навмисність цього інциденту прояснилася тоді, коли подумки автор цих рядків та інші свідки прокрутили в пам’яті події перед початком сьогоднішньої сесії. Тоді технічні працівники, випробовуючи апаратуру, прокрутили той самий звуковий запис – Гімн України перебивається іншою мелодією – гімну сусідньої країни-агресора. Словом, «випадкова технічна накладка» – це була спрямована акція з подальшим навмисно викликаним емоційним обуренням та «пусканням хвиль» через ЗМІ.
Для чого це робиться? Як у таких випадках говорив Шерлок Холмс – шукайте мотиви. Викликати розголос у ЗМІ зі звинувачення Ірпінської влади у сепаратизмі. Аби це був справді випадковий суто технічних огріх, то він би видавався лише квіточками порівняно з такими умисними діями, як наприклад, піар Опоблоку на сторінках комунальної газети «Ірпінський вісник», якій на звітній сесії депутати виділили чергове фінансування (але це тема окремої розповіді). Все зводиться до того, що це сплановані акції однієї логічної ланки, мета яких — зобразити «переслідування» нинішнього «блудного батька міста» Карплюка у вигляді «жертви» націоналістів, з подальшим проханням політичного притулку в Росії.
Логічно все сходиться. Карплюк всіляко намагається уникнути розкручування численних кримінальних справ, переховуючись невідомо де. То його бачили в Польщі, то він передає привіти з Америки. Проте США та країни Євросоюзу можуть затримати й видати Україні підозрюваного у разі оголошення його офіційно в розшук. Чого не варто чекати від Росії, міжнародний правовий нігілізм якої може успішно змагатися з аналогічним явищем в Ірпінській раді. Відтак виникає небезпідставне припущення, що згадані акції в Ірпіньраді робляться не спроста, а з прихованою метою пошуку притулку для Карплюка в Росії.
