Ми часто звертаємося до якихось прикмет, звичаїв, висловів, стандартів оцінки і поведінки, навіть не замислюючись над їхнім походженням. Це невеличке розслідування має на меті пролити світло на деякі з них.
Якщо ножі в хаті гострі, отже, тут чоловік живе
Є така поговірка. Але чому саме ножі? І чому жінка не може їх нагострити? У наш час так часто-густо й буває, що й жінка гострить ножі. Походження цього вислову має давню військову традицію. Раніше воювали холодною зброєю. Її козаки повинні були постійно тримати в бойовій готовності. Нагострюючи меча, списа чи шаблю, чоловік заодно гострив і домашні кухонні ножі – якщо вже добрався до точила.
Звичайно, ножі можна було б гострити й перед тим, як ковбасу чи сало ними різати. Але ж шабля повинна завжди бути напоготові до бойового застосування. Не скажеш же ворогам, які напали зненацька: «Зачекайте хвильку, доки я шаблю нагострю». Звісно, все це робилося заздалегідь. А разом з мечами і шаблями гострив чоловік і ножі (бойові і кухонні). Відтак, і виробилася така народна прикмета: якщо ножі гострі – отже, чоловік у цій господі живе.
Вона з ним була…
Вислів «вона з ним була» для загалу має чітко виражений сексуальний підтекст. Але чому так? Адже дієслово «бути», «була» зовсім не обов’язково означає інтимну близькість. Ну, «була у нього» – наприклад, чаю попила і все. Чи «була з ним» – на прогулянці, в кіно чи взагалі на людному базарі. Здавалося б, до чого тут секс?!
Пояснення цього знаходимо у давніх записах селян. Один з них можна побачити у кадрі знаменитого фільму Івана Миколайчука «Вавілон ХХ». Там на одвірку (тоді ще не було ні холодильників, ні магнітиків на них) у хаті видряпано надпис-нагадування: «Корова була у бика…» і далі точна дата цієї події.
Мета такого візиту була єдиною – запліднення. Через що не існувало потреби розписувати технічні деталі процесу чи інтимні переживання корови. Просто обмежувалися коротким визначенням спаровування – «була», і далі дата події для того, аби знати господарям, коли чекати від корови телятко.
Смачно готують емоційні люди
У нинішній час емансипації часто виникає питання розподілу сімейних обов’язків, зокрема стосовно такого важливого життєвого процесу, як приготування їжі. Хто має готувати: жінка? чоловік? чи по черзі? З одного боку, можна керуватися почуттям справедливості і рівноправ’я. Але з іншого – чи варто формалізувати цей процес, ставлячи його вище результату. Тобто смакових якостей приготовленої їжі.
Маю такі неодноразово перевірені спостереження, що емоційні люди готують смачніше за менш емоційних. Чому саме так відбувається – не можу сказати. Можливо, хтось колись напише дисертацію з цього питання. Наразі це твердження ґрунтується на багатьох спостереженнях.
Подивіться на бурхливі емоції кухарів у кулінарних шоу. Або ж на темпераментних кавказьких чоловіків за приготуванням шашлику чи плову. Зрозуміло, що жінки в цілому емоційніші за чоловіків. Тому й виходить у жінок готувати смачніше за чоловіків. Добре це чи ні? Кому як. Просто констатую факт.
Додам ще таку ремарку. Чоловік краще робить якусь справу, коли на ній повністю зосереджений і ні на що більше не відволікається. Для жінки більш властиво робити кілька справ одразу, при цьому ще й розмовляти з подругою по телефону. Звісно, вдома на кухні та поза нею зрідка буває так, щоб ніхто тебе нічим більше не відволікав. Через що в жінки виходить вправніше приготувати обід, при цьому паралельно вирішивши ще якісь справи.
