8-го серпня колегія суддів Ірпінського міського суду винесла вирок у справ, попереднє та судове слідство, у якій тривало два роки.
4 липня 2015 року у Ворзелі на четвертому поверху недобудованої лікарні знайшли понівечений багатьма ножовими ранами труп 17-річної Ірини Шульженко. На наступний день було затриманого підозрюваного у вбивстві знайомого Ірини, місцевого мешканця Олександра Крицького, 1995 року народження.
За час слідства змінювалися слідчі та експерти. Навіть зникло головне знаряддя злочину – ніж. Підозрюваний визнавав свою вину, і начебто співпрацював зі слідством. За його словами він був супутником Ірини 4 липня. Він проводив її до дому, у них виник конфлікт, і він перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння наніс їй удари ножем, через які вона й померла.
Проте, лишалися питання щодо двох інших супутників Ірини в ту трагічну ніч. Теж місцевих мешканців: Максима та Костянтина. Вони виступили лише свідками у справі.
У вироку, який зачитала головуюча у справі суддя Яна Шестопалова, однією з мотивацій призначення найвищої міри покарання було вказано відсутність розкаяння з боку Олександра та його недостатня співпраця зі слідством, яка за текстом вироку, виявилася у тому, що він відмовлявся відповідати на ряд запитань, посилаючись на свою забудькуватість. Про те, чому зі справи зникли ряд доказів, мова у вироку не йшла.
Суд ухвалив знищити ряд доказів у справі, як таких, що вже є непотрібними для з’ясування істини. Визнано неналежним доказом протокол огляду помешкання Олександра Крицького (огляд слідчі поліції провели без дозволу слідчого судді). Проте, вилученні під час того огляду особисті речі (одяг) Крицького були долучені до справи. Суд визнав лише обтяжуючи обставини справи, і не знайшов жодної пом’якшувальної.
Також, суд зобов’язав О. Крицького відшкодувати 135 тисяч гривень, витрачених на поховання Ірини та стягнути по 500 тисяч гривень на користь кожного з батьків моральної шкоди.
З точки зору наших журналістів, участь Олександра Крицького у скоєнні вбивства Ірини Шульженко несумнівна. Проте чи скоїв вбивство саме він один? Олександр впевнено поводив себе на засіданнях суду, таке враження, що сподівався на чиюсь підтримку. Але все завершилось тим, що за частиною 2 статті 115 і частиною 2 статті 155 Кримінального кодексу відповідальність понесе він один.
Тепер справу має розглянути суд апеляційної інстанції. У Олександра є ще й право звернутися до Президента за помилуванням. А ще є надія, що у цій справі таки нарешті будуть розставленні усі крапки над «і».
Автор: Зореслав ЗАМОЙСЬКИЙ
Інше КРИМІНАЛЬНЕ ЧТИВО читайте ТУТ
