На минулій сесії Ірпіньради в обговоренні з приводу прийняття до комунальної власності міста семи однокімнатних квартир від будівельної компанії БГМ «Ми з задоволенням видамо ці квартири, як службове житло, нашим працівникам, які працюють у наших органах, у структурах», – сказав міський голова.
Депутат Петро Ященко висловив пропозицію: «Надати статус службових і на наступному засіданні відкрито вручити ордери на право проживання у цих службових квартирах».
Після чого Володимир Карплюк додав: «Якщо людина попрацює на громаду 5-10 років, тоді ми будемо розглядати питання, що житло може перейти їй у власність».
Мені пригадалися смішки та іронія з приводу добровільної передачі квартир у власність місту. Навіть, дехто у інтернеті намагався ставати на захист забудовників (і чого б це їх просто так захищати «простим смертним»?!) у стосунках з нинішньою владою. Проте, чомусь (?) ніхто вже не іронізує з приводу начебто безкоштовної 
передачі землі під забудову. А також щодо цільового призначення «під індивідуальне житлове будівництво», на місці якого в Ірпені за звичай одразу виростають багатоповерхові будинки на десятки і сотні квартир.
Очевидно, що передача місту згаданих семи квартир – позитивний і потрібний вчинок. Хоча, декого від цього коробить, але це по-простоті від незвичності ситуації. Бо вже давно пора привчити ірпінський люд до того, що кожне введення в експлуатацію багатоквартирного будинку має супроводжуватися передачею певної кількості житлового фонду (вважаю, що він має становити 10% від загальної житлової площі об’єкту) до комунальної власності міста.
Взагалі, варто запровадити для будівельних компаній наступний формат взаємовідносин з владою та громадою. Спочатку будівельна компанія передає добровільно до комунальної власності громади певну частку збудованого житлового фонду – наприклад 10 квартир. За це вона отримує ділянку і право спорудження наступного будинку на 100 квартир. Причому, землю й наступні дозволи на підключення мереж, введення в експлуатацію і т. ін. отримує справді безкоштовно, а не так, як допоки це робилося в Ірпені. Такий порядок буде формою дієвого контролю над будівельним бізнесом з боку влади й громади.
Зрозуміло, що запровадження такого підходу залишить на ринку тільки солідні будівельні компанії, спроможні на такі добровільні внески до житлового фонду міста, виштовхнувши з ринку всілякі забудовницькі злидні, які не мають ні можливості, ні уявлення про подібну допомогу територіальній громаді.
Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО
