Досить короткою, можна сказати скоропостижною, видалася сьогодні чергова 25-та сесія Ірпінської міської ради. Присутні 29 депутатів без Володимира Карплюка під головуванням секретаря ради Юрія Денисенка швиденько відголосували 13 питань порядку денного.
Головуючий помітно нервував, склалося враження, що він намагався якомога швидше провести цю сесію, аби уникнути незручних питань і виступів. Вочевидь, не спроста. Бо ж троє питань порядку денного стосувалися діяльності комунальних засобів масової інформації.
Зокрема, під №8 значилося питання «Про ліквідацію Редакції Ірпінського міського радіомовлення». На його захист виступив депутат Василь Пікулик, назвавши ряд громадських організацій, які не бажають закриття міського радіомовлення.
Видно було, що головуючий намагався уникнути ретельного розгляду питання. Відтак, швиденько поставив його на голосування з урахуванням позиції Василя Серафимовича. Як результат, лише 4 депутати були «за», 7 – «проти», й 17 «утрималися» від ліквідації Ірпінського радіо.
Ще швидше проскочили питання підтримки друкованого комунального видання «Ірпінський вісник». Хоча депутат Лаврентій Кухалейшвілі виступив проти, запитавши чому «не знайшлося якісь 80 тисяч для міського радіо, а на дотацію «Ірпінському віснику» на 2017 рік заклали 670 тисяч гривень?».
Означивши свою принципову позицію відносно «Ірпінського вісника» Лаврентій Кухалейшвілі опинився у центрі уваги непідконтрольних владі журналістів.
Проте, відповіді по суті питання ніхто не надав. Денисенко сказав, що ці питання розглядалися на комісії, й поставив їх на голосування. «За» чергові фінансові вливання у комунальну газету проголосував 21 депутат. Питання сформульовані як «Програма підтримки засобів масової інформації м. Ірпінь, селища Гостомель, Коцюбинське, Ворзель» передбачали фінансові вливання тільки «Ірпінському віснику». Загалом, мільйон гривень: 320 тис. 800 грн., цього року та 670 тис. 400 грн. фінансової допомоги у 2017-му.
Це при тому, що вже на державному рівні прийнято рішення про роздержавлення до 2018 року друкованих комунальних ЗМІ, яке для газет рівня «Ірпінського вісника» фактично означає ліквідацію. Для розуміння ситуації – названі сумі є нормальними для започаткування, розкрутки нових друкованих ЗМІ, щоб потім піти у «вільне плавання». Деякі місцеві газети (виходячи роками й десятиліттями) самі навчилися заробляти необхідні кошти для свого існування, вже відмовившись від підтримки місцевих рад – їм не страшне роздержавлення. Більшість все таки отримують хоча б часткові дотації. Коли ж йдеться про озвучені для «Ірпінського вісника» суми, то це яскрава ілюстрація народного прислів’я: перед смертю не надихаєшся. У багатьох депутатів і представників громадськості виникає запитання: навіщо витрачати у такому обсязі бюджетні кошти, які допоможуть «пацієнту», як мертвому припарка?!
