ДЕ ВІРА, ТАМ І ДУХ БОЖИЙ

У Дні Великого посту, як ніколи, очищується тіло, а серце прагне духовної підтримки, пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю з відомим у нашому місті та православному світі духівником.

Єпископ Макарівський, вікарій Київської Митрополії, керуючий Макарівським вікаріатством Іларій (Шишковський):

ДЕ ВІРА, ТАМ І ДУХ БОЖИЙ

Чому так важливо бути віруючою людиною та дотримуватися християнського благочестя цікавився наш кореспондент у його Преосвященства. Й оскільки єпископ Іларій неодноразово звершував літургії в Свято-Троїцькій церкві Ірпеня, прихожани цікавилися, чому така увага до нашого міста, а ще багато мирян цікавилися життєписом єпископа. Адже сьогодні він поєднує багато іпостасей священнослужителя. Зокрема, владика Іларій є ректором Катехізаторсько-регентського духовного училища та іконописної школи Київської єпархії УПЦ. Однак, як з’ясувалося, до таких високих посад духівника єпископ Іларій прийшов самотужки, хоча богословську кар’єру розпочав не одразу.

– Владико Іларію, давайте розпочнемо бесіду з вашої біографії.

– Вона не є оригінальною і нагадує звичайний шлях простої людини.

– Наш Спаситель також спочатку був теслярем…

– Це занадто високе порівняння, але якщо поглянути на цю сентенцію у вимірі Господньої всемилості, то можна зробити корисний висновок. Дійсно Ісус Христос народившись в сім`ї простого теслі відкрив врата спасіння для усіх людей. І хоч людям властиво оступатися на ковзких стежках життя, та коли ми щиро розкаємось і почнемо боротьбу зі своїм гріховним єством, то отримаємо Божу ласку й підтримку, а головне спасемо свою душу, котра є безсмертною.

– А тепер розкажіть про себе.

 

– Народився 18 квітня 1969 року в м. Миколаєві в сім’ї віруючих. 9 червня 1969 року мене охрестили в миколаївському храмі на честь Всіх святих з ім’ям Іоанн, а в миру я Едуард Степанович Шишковський. З 1976 року почав навчатися в середній школі № 14 м. Миколаєва. У 1980 році, після переїзду в м. Брянка Луганської області, перейшов у сш № 10, яку закінчив через шість років. Згодом навчався в СПТУ № 18, яке закінчив з відзнакою у липні 1987 року. З липня 1987 року до червня 1988 року працював у Ленінській геологорозвідувальній експедиції помічником бурильника. 19 червня 1988 року призваний в лави Радянської армії. Службу проходив у місті Саратові. Звільнений у запас 29 травня 1990 року. Як бачите, звичайна біографія пересічного громадянина.

– Коли ви наважилися пов’язати свою долю з Церквою?

– Це було в складному 1990 році, коли змінювалася ціла епоха й відбувалася переоцінка цінностей, коли потребу в Православній духовності відчули мільйони спраглих душ. З Божого промислу в 1990 році вступив у Київську духовну семінарію, в 1993 році закінчив її з відзнакою та почав навчатися в Київській духовній академії, по закінченні котрої в 1997 році також здобув відзнаку та отримав ступінь кандидата богослов’я.

— Мабуть, маючи таку успішність в навчанні Ви не одразу пішли до прихожан.

– Це дійсно так. Починаючи з 1996 року, викладав в Київській духовній семінарії, через три роки захистив кандидатську дисертацію на тему «Релігійно-естетичні погляди Давньої Русі в досинодальний період» та здобув науковий ступінь кандидата богослов’я. У 1999 році був призначений викладачем Київської духовної академії і семінарії з богословських дисциплін «Моральне богослов’я», «Церковнослов’янська мова», «Релігійна етика» та «Православна еклезіологія». У священному сані з 2000 року.
У серпні 2000 року призначений керівником видавничого відділу Київської Митрополії, 2001 року до дня Святої Пасхи з благословення Його Блаженства, Блаженнішого Митрополита Володимира возведений у сан ігумена. 21 листопада 2003 року з благословення Його Блаженства, Блаженнішого Митрополита Володимира возведений у сан архімандрита.

– А коли отримали єпископський сан?

– 29 липня 2007 року Митрополитом Володимиром був возведений у сан єпископа Сєверодонецького і Старобільського.

– Отже, не одразу стали вікарієм і єпископом Макарівським? 

– Так до цього, був довгий шлях. Священослужителі, як військові, а точніше Христові воїни, не обирають місця служби. Згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 11 листопада 2008 року, став єпископом Херсонським і Таврійським, а також призначений на посаду голови Синодального відділу релігійної освіти та катехизації УПЦ. Єпископом Макарівським та вікарієм Київської Митрополії призначений у тому ж таки 2008 році.

– Ваше Преосвященство, ви не раз відвідували церкву святої Трійці в Ірпені, що можете сказати за наше місто?

– Це дуже мальовниче місто, і всі хто живуть в ньому, мають благодать від Господа й природи. А ще в Ірпені у найдавнішій міській церкві на честь святої Трійці молилося багато дуже віруючих людей, і навіть канонізована в лик святих преподобна ігуменя Свято-Покровського монастиря матушка Софія. До речі, нещодавно в цьому храмі ми відзначали 90-річний ювілей його настоятеля отця Памфіла, великого трудівника Христового й молитвеника. Однак зауважу, що я буваю не тільки в Ірпені, позаяк є вікарієм, то відвідую багато храмів свого округу, не виключення й сільські.

– Що можете побажати читачам нашої газети?

– Насамперед, віри, надії, любові, бо там, де віра, там Святий Дух і спасіння, де б ми не були чи проживали, завжди знайдемо Боже заступництво й підтримку.

– Окрім пастирства Ви ще займаєтеся богословською наукою, на чому б ви закцентували увагу сучасників в цей нелегкий час?

— Світова історія цивілізацій дає нам приклад, якщо зникають абсолютні духовні цінності у житті людей — цивілізація гине, руйнуються процеси соціального розвитку суспільства. Тому і сьогодні у час глобальної системної світової кризи необхідність виявлення, осмислення та розвитку духовних вимірів сучасної людини набуває пріоритетного значення. Ігноруючи релігійні та духовно-моральні питання розвитку людства, концентруючись лише на досягненнях науково-технічного прогресу, без урахування культурної та богословської традиції всесвіту, сучасна наука лише поглиблює кризу та її негативні наслідки. Стає очевидним, що людина новоєвропейського типу з її ліберальним світоглядом та антирелігійним самовизначенням просто нездатна вирішити увесь той комплекс глобальних проблем, який вона сама й породила. Звідси постає необхідність корінних змін у сучасних засадах освіти, науки та громадського буття. Пошук нових основ суспільного розвитку, оновлення духовності — всього, що закладене у фундаментальні підвалини православного віровчення та християнської етики.

– Дуже дякуємо за бесіду.

– Не забувайте дороги до храмів, хай всім воздається по вірі.

 

Автор: Валентин СОБЧУК