Цьогорічний врожай сільгосппродукції в Україні видається унікальним. І не тільки через війну, яка безумовно вплинула на продовольчі ціни. А й деякими іншими чинниками. Передовсім найбільшим, принаймні в новітній історії, ціновим перепадом між двома давно звичними продуктами на столі українців. Гречка і картопля. Кілограм гречки нині коштує 90–100 гривень, картопля – від 6 до 10 грн. Врахуймо, що збирання картоплі (власне, як і гречки) тільки розпочалося. Тобто, ще не підключилися до продажів всі картопляні оптовики, які звично збивають ціну. Із ціною на гречку зовсім інші розклади. Саме про них і мовитиметься далі.
Із будь-яким продуктом, який масово вирощують люди у своїх господарствах, не можливо проводити фінансові маніпуляції, як це зараз роблять із гречкою великі виробники-монополісти ринку. Виходить якась викривлена ситуація. Сільгосппродукцію, яку за кордоном не купують, то її і для українців не вигідно вирощувати. Відтак, із початку нинішнього століття посівні площі гречки в Україні скоротилися майже у 10 (!) разів. Внаслідок чого гречка із дешевого доступного продукту перетворилася на якийсь предмет розкоші. Зараз ціна кілограму гречки співмірна із кілограмом сала, півлітрою горілки, удвічі дорожча за переважно імпортований рис та в 10–15 разів (!!!) за вирощувану нами картоплю. Коли таке було?!
Слід розуміти, що саме масове домашнє вирощування не дозволяє монополістам піднімати ціни на буряки, моркву, огірки, помідори, капусту, горох, квасолю, перець, часник, цибулю… Із картоплею аж перестаралися, а про гречку чомусь забули.
Це при тому, що традиція вирощування гречки в Україні має тисячолітню історію. На відміну від картоплі, яку в нас вирощують лише якісь двісті-триста років.
Анекдот в тему:
якщо лукашенкО дізнається, що картоплю завезли з Америки, то повіситься 🙂
Чому б не відновити давні традиції вирощування гречки дрібним власникам городів та невеличких полів?! У такий спосіб і самим заробити і врегулювати її ринкову ціну так само, як вони зараз регулюють її на іншу сільгосппродукцію, насамперед картоплю, про що говорилися вище.
Вирощування гречки не потребує якихось надмірних витрат чи специфічних умов. Головна вимога – теплолюбність гречки. Тобто, сіяти її потрібно у вже прогрітий ґрунт.
«Побічний ефект» вирощування гречки – можливість збору бджолами гречаного меду. Словом, гречка приваблює бджіл, картопля – колорадів. Символізм очевидний!
Кожен, хто вирощує сільгосппродукцію, може посіяти гречку замість (хоча б частково) тієї ж картоплі, ціна якої наразі стала співмірною з вартістю пального, що витрачається на транспортування її з поля до прилавка. Тож про який прибуток може йти мова?! Так собі картопляне хобі для розваги…
