Яким боком вилазитиме бюджету карплюківське «ощасливлювання парками»

Основним аргументом передвиборчої програми Володимира Карплюка стало «ощасливлювання парками» довірливого електорату. Мовляв, до цього в Ірпені була пустеля, а раптом з’явився самий інноваційний мер усіх часів і народів та почав створювати парки і сквери з набережними.

Якби таке сталося, наприклад, в якихось Еміратах кілька десятиліть тому, то це справді було б видатним досягненням – зробити парки на місці пустелі, де окрім піску й пекучого сонця нічого не було. Зовсім інша справа облаштувати парк в Ірпені, фактично в лісовій місцевості, де десятки і сотні років тому росли дерева, буяла трава, а люди біля двору збирали лісові гриби-ягоди.

Насправді «ощасливлювання парками» по-карплюківськи зводиться до того, що не все забудовують, а залишають невеличку частку лісових насаджень між велетенськими ЖК для того, аби у них краще продавалися квартири.

Яким боком вилазитиме бюджету карплюківське «ощасливлювання парками»

Згідно опитування потенційних покупців 71 відсоток киян висловили готовність миритися з будь-яким з недоліків сусідства за умови, що новий ЖК знаходиться поруч з парком, а також пропонує квартири на десять відсотків дешевше, ніж в середньому по району. Третина покупців житла в столиці та передмісті віддають перевагу квартирам з видом на парк.

Тож немає сумніву, що подібним «благодійним ощасливлюванням» парками керує суто економічний інтерес. При цьому ще «відмиваються» мільйони бюджетних коштів на так званих «облаштуваннях» паркових зон. Кошториси ірпінських парків вимірюються десятками мільйонів гривень – неначе їх облаштовують в аравійських пустелях, а не на місці недорубаних лісів Приірпіння.

Але це, так би мовити, одноразовий розпил бюджету. Ще гірше – наступне – «міна уповільненої дії», яка закладається під місцевий бюджет внаслідок передачі на баланс комунальних підприємств парків, скверів, набережних. Оскільки «облаштування» зводиться до того, що знищують траву та верхній шар ґрунту, який формувався тисячоліттями – натомість на це місце завозять новий ґрунт, засіваючи іншою травою, яка потребує постійного догляду та поливу. А це вже бюджетні кошти, які постійно витрачатимуться на підтримку в належному стані «облаштованого» парку.

Іншими словами, коли в природу не втручатися, то вона сама забезпечує своє існування – без поливів, підстригань трави і т. ін. У цьому можна пересвідчитися на прикладі збереженого від забудови Громадою парку Михайла Стельмаха  (на перетині Северинівської й Натана Рибака).

Цей природній парк залишається зеленим і створює прохолодний затишок у нинішню спеку попри відсутність тротуарної плитки, газонної трави (з її поливом), пунктів прокатів та багато чого іншого, притаманного кільком «цивілізованим» паркам і скверам в Ірпені.

Парки з моменту їхньої «цивілізації» потребують постійного фінансування, яке спрямовується на полив, підстригання, вивіз сміття, охорону і т. ін. За рік це десятки мільйонів гривень, які беруть з місцевого бюджету.

Тобто з грошей місцевих платників податків, які могли бути спрямовані на інші потреби: будівництво шкіл, садочків, медичних закладів, ремонти доріг, тротуарів, прибудинкових територій та багато чого іншого, на що традиційно влада відповідає: «Немає коштів».

Яким боком вилазитиме бюджету карплюківське «ощасливлювання парками»
Непродумане планування зони відпочинку в центрі Ірпеня призводить до її постійного затоплення дощовими водами

Простіше кажучи, з часу облаштування раніше безплатний парк фактично перетворюється на платний. Наразі для його відвідувачів не прямо, а опосередковано. Проте у будь-якому разі постане питання оплати відвідувачами послуг, які виникли внаслідок карплюківського «ощасливлювання парками». Адже хтось живе поруч із парком, хтось далеко від нього. Хтось щодня гуляє в парку, хтось навідується раз на місяць, а хтось раз на рік. Але платять за це «ощасливлення» всі однаково, перераховуючи податки зі своїх зарплат та пенсій.

Іноземці, які бачили парки в Ірпені, справді дивуються тим, що у нас такі ресурси витрачаються на їхнє утримання, оскільки вони вміють рахувати гроші. Тим паче, що в умовах нашого клімату взагалі немає потреби природні рекреаційні території «цивілізовувати» під фінансово витратні парки.

Але у «паркімущих» свої міркування з цього приводу. Підприємці в парках ставлять МАФи дрібної торгівлі й всіляких прокатів, ведуть бізнес, набиваючи свої кишені. Натомість все обслуговування парків (прибирання, вивіз сміття, охорона, освітлення і т. ін.) покладається на комунальні служби – тобто, знову на кошти платників податків.

Яким боком вилазитиме бюджету карплюківське «ощасливлювання парками»

Наситившись «ощасливлюванням парками» в Ірпені, Карплюк наразі намагається поширити свій «інноваційний досвід» на весь наш 95 округ. З цього приводу виникає логічне запитання: кому й навіщо це потрібно?

 Олександр НАКАЗНЕНКО

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *