Під час дощику, у четвер, пройшла 72 сесія Ірпінської ради. Загальне враження – Ірпінська влада наче перед відходом у політичне забуття зібралася «отоваритися» наостанок. На звітне засідання прийшли 25 депутатів. Повним складом проігнорували сесію дві фракції: ВО «Свобода» (голова Богдан Мельничук) та «Солідарності жінок України» (голова Ольга Олійнич), які принципово вирішили не підтримувати дерибанні рішення.
Натомість прийшли ті, які вкрай рідко з’являються взагалі на сесіях. Довелось таки добре напружувати пам’ять, аби пригадати їхні прізвища. Наприклад, Аркадій Кобринець (обраний за списком БПП), який приходить на сесію не частіше, ніж раз у півроку, означуючи своєю присутністю надзвичайність зібрання.
Цього разу депутати не веселились як завжди, а вели себе стримано, що було досить дивно. Під час сесійного засідання «народні обранці» слухняно тиснули на кнопочки, відразу ж як головуюча Анастасія Попсуй озвучувала питання. Загальна картина тотального «одобрямсу» порушувалася лише кілька разів, коли депутати Бурчак і Карпенко вносили якісь роз’яснення-пропозиції. Зокрема, Олександр Бурчак запропонував переглянути рішення стосовно цільового призначення земельної ділянки в Романівці по вул. Поповича, 3. Заслухавши аргументи Бурчака, депутати підтримали пропозицію переглянути дане питання.
Повністю відеозапис виступу Олександра Бурчака і голосування з даного питання.
Щодо позиції інших провладних депутатів пригадалася приказка: не наївся, то й не налижешся. Депутатська більшість додерибанювала останні клаптики землі, вкотре нехтуючи вимогами чинного законодавства, зараховувала пайову участь виконаними роботами (такого списання бюджету цього разу назбиралося майже на 9 мільйонів). Причому, тим забудовникам, хто справді сплатив пайову участь грошима, відмовили у дозволі зміни цільового призначення.
Зокрема, нинішні депутати не пропустили й питання свого колеги, депутата попереднього скликання, “батьківщинівця” Михайла Ковальчука. Тенденція ігнорування питань, пов’язаних із Михайлом Ковальчуком, зберігається вже багато сесій поспіль, тому ніхто вже особливо не дивувався й цього разу, коли на табло висвітилось «рішення не прийняте». Пригадується, як на попередній сесії після виступу Ковальчука, де він давав роз’яснення, що всі документи у нього в порядку і пайові внески він справно сплачує, депутати дещо пом’якшали і запросили на розмову після сесії. Одначе ситуація повторилась і цього разу.
«Зірковою» видалась ця сесія для Максима Плешка, якому не в приклад опозиційним депутатам, головуюча надає дозвіл для виступу з трибуни, навіть понад регламентну «норму». «Смотрящий» від КіНО за Гостомелем депутат-папаха наразі знайшов чим інформаційно доймати гостомельську владу, заручивши на сесію масовку для підтримки на чолі з депутаткою Наталією Смолянчук. Скориставшись незавершеними формальностями 25-річної давнини, промовець почав ратувати за виселення з приміщення на Свято-Покровській Гостомельської селищної ради. (У цьому будинку була стара школа, допоки не звели нинішню споруду школи № 13, відтоді приміщення на Свято-Покровській, 220 орендує селищна рада).
На заклик Плешка депутати 19 голосами із 25 присутніх «прийняли до відома» шкільну петицію. Ясна річ, що це чергова «інформаційна булька», яка ні кого й ні до чого не зобов’язує. «Куди пропонується селищну раду переселити?», – задав конкретне запитання депутат Василь Пікулик. «Є кілька варіантів вирішення питання… є чітке розуміння, що орган місцевого самоврядування повинен десь працювати», – розгублено відповів Плешко. З цього приводу мимоволі пригадалося «компетентне вирішення» питання цим депутатом очищення Ірпінь-річки від ряски шляхом поселення там качок, які невдовзі пропали.
Відеозапис виступу Плешка та голосування за електронну петицію стосовно використання приміщення Гостомельської селищної ради.
Взагалі ж, аналізуючи ці та інші події, що відбувались протягом тривалого часу в регіоні, про цю сесію можна говорити багато. У тому сенсі, що чимало «слизьких» моментів випливе після оприлюднення проголосованих рішень, про суть яких точно не знають навіть самі депутати, що їх приймали. Стан «народних обранців» провладної більшості на звітній сесії доречно охарактеризувати, як синдром винищення територій та «спалення мостів» перед відходом…
