Вербовий пух немов сніжинки на березі ріки

Яка божественна пора, початок літа,

Коли так хочеться за місто до води,

А в нас у Ірпені чотири озера і річка,

Назву якої носить місто, місто-ріка однак…

Тож я сьогодні вранці переїхав «пойму»,

Що біля шлюзу, співоче поле своєрідне,

Бо там не затихають жайвори ніколи,

А потім милувався берегами й ніжністю

Води. Піднявсь на пагорб на узліссі у портал

Сосновий, де лавочка мов човен чарівний,

Й симфонії пташині слухав і зозулі

Віщування, а ще не міг надихатись

Живицею сосни на сонці розімлілій,

Та пагонами, що немов свічки,

Піл куполом небесним не горять,

А мироточать, а ще вербовим пухом,

Що немов сніжинки між небом

І землею заблукали…

О, милий наш Ірпінь,

Невже тебе спіткає доля коли наші ліси

Переростуть в бетонні джунглі,

Але зозулі в лісі довго так кували

І вірилося, що цього не станеться ніколи…

Валентин СОБЧУК

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Один комментарий на “Вербовий пух немов сніжинки на березі ріки

  1. Очень красиво и трогатьельно написано,
    в унсон фото. Показівайти акцентруйте еще, а та за буднями неклогда глянуть вгоу, а в Ирене оказіваєтся мого сказочніх мест

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *