Справа нападу на лікарку: кругова порука в Ірпені

Справа нападу на лікарку: кругова порука в Ірпені

Про цю справу наша газета раніше вже писала детальніше у публікації під назвою «Нещасний випадок чи замах на вбивство?». Є нападник, є потерпіла – це з одного боку, а з іншого: ті, хто має у цій справі розібратись і винести справедливий вердикт: винен – не винен. І якщо у першому випадку все більш-менш зрозуміло, то у другому – все далеко не так просто… Але все по порядку.

На жінку, лікарку, у робочий час, на очах інших співробітників, за зауваження по роботі було вчинено напад, скажемо так, колегою. Потерпіла написала заяву, було відкрито кримінальне провадження за статтею 125 (нанесення легких тілесних ушкоджень). Однак, потерпіла сторона вважає, що це не може бути просто нещасним випадком, як намагаються його кваліфікувати, а замах на вбивство. Попри покази свідків і спроби потерпілої сторони перекваліфікувати з «легких тілесних»” на суворішу статтю, справа, м’яко кажучи, вже понад рік «не йде».

За цей час адвокату потерпілої Валентині Коваленко довелось багато разів побувати у високих кабінетах інстанцій, пооббивати пороги високих начальників з надією зрушити справу з місця. На скарги і запити отримувались формальні відписки, на звернення – байдужі обіцянки «будемо розбиратись».

– Ви не уявляєте, як важко довелось мені у цій справі отримувати хоч бодай якось папірця, – каже адвокат Валентина Коваленко. І це було повсюдно: у поліції, у прокуратурі, у суді. Але я не втрачала надії і продовжувала добиватись справедливого суду для своєї підзахисної. Що маємо на даний час? Понад три десятки ухвал, які просто не виконуються… Уявляєте ситуацію, коли адвокату відмовляють по справі не один, не два, а десятки разів! За нормальної судової практики вже давно б мав відбутись суд і нападника мали б давно звільнити, але його не лише не звільняють, а й догани ніякої не виносять. Понад рік у пошуках істини – і нарешті 2 квітня цього року – після десятків звернень і багаточисельних ходінь – нападнику таки вручають підозру.

– 28 травня цього ж таки року врешті було проведено слідчий експеримент зі статистами, у якому моя потерпіла відмовилась брати участь через те, що їй психологічно важко знову це все пережити. З матеріалів справи, яку вже веде новий слідчий, – продовжує пані Валентина, – ми з подивом дізнаємось, що лікар наніс «легкі тілесні травми лікарці при спробі самооборони». Тобто через рік і три місяці нападник згадав, що він захищався і дав свідчення, що на нього було вчинено напад через неприязні стосунки з боку завідувачки хірургічним відділенням. Тобто справа починає набирати зовсім іншого змісту і, чого доброго, дійде і до того, що моя підзахисна з потерпілої стане нападником. І це при тому, що цей лікар протягом всього часу ставиться до потерпілої дуже агресивно, бо продовжує працювати в Ірпінській міській лікарні, має свій кабінет, де чомусь написано «Військовий лікар» ( звідси можемо зробити висновки, що він має відношення до військкомату), має якусь «ліву» практику, бо виносить з роботи стерильні набори для хірургічних операцій (цікаво, кого оперує?), хоча це суворо заборонено, оскільки інструментарій є предметом суворої звітності. Моя підзахисна так само пише доповідні на ім’я головного лікаря, пише скарги, але.. ніхто з керівництва на це беззаконня не реагує…

На питання «Чому керівництво не бачить кримінальної складової?» – пані Валентина каже, що керівництво медичного закладу зреагувало досить своєрідно: «Ну що вам іще треба, ми ж лікарку не звільняємо!». Дивно, чи не так?! Потерпілій пощастило, що її ще не звільнили!

– А за що звільняти? – дивується адвокат, – Вона прекрасний спеціаліст, пропрацювала 28 років у цій лікарні, 9 з яких завідувачкою хірургічного відділення, її побили, принизили, завдали моральних і тілесних страждань, а керівництво має її ще й за це звільнити?!! Лікар, по якому зараз відкрита кримінальна справа, продовжує працювати, користується поблажками і вхожий у кабінети керівництва. Все так як і було, на жаль…

Дивну позицію у цій справі займає керівництво медичного закладу. Для себе я давно зробила висновки, що керівництво лікарняного закладу намагається цю справу «зам’яти», не бажаючи розголосу, а також робити належних висновків із цього випадку. Більше того, пригрозили мені, що… подадуть скаргу, щоб мене притягли до дисциплінарної відповідальності.

Поліція справу кваліфікує як «нанесення тілесних ушкоджень» при самообороні. Фактично, з таким формулюванням нападнику нічого не загрожує, у кращому разі відбудеться штрафом.

Не менш дивну позицію займає і прокуратура: «Я вам кажу, що гарантовано будуть м’які тілесні ушкодження». Коли це прокуратура гарантувала? Завжди її функції були іншими: виступити позивачем у справі, довести справу до суду аби винесли справедливе рішення.

Позивні матеріали, які я направляла до прокуратури, зі справи кудись зникли. До речі, з цього приводу було порушено кримінальну справу.

З цього всього напрошується досить невтішний висновок: справу ведуть некваліфіковані працівники, керівництво медичного закладу – покриває беззаконня  Отака собі кругова порука в Ірпені.

Ніна КОСТЕНКО

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *