Студентка факультету екології одного зі столичних вузів Дарина Антоненко шиє з використаної банерної тканини рюкзаки, чохли на ноутбуки та обкладинки на документи. Першу сумку з відходів поліграфії дівчина створила більше року тому.
«Мій тато друкує на банерах і я почала шукати способи їх утилізації, – розповідає Дарина Антоненко. – У світі їх звозять до Туреччини і спалюють».
Студентка вивчила всі типи банерної тканини і почала приймати індивідуальні замовлення. Батько дівчини допомагає з дизайном, логістикою і перевезенням, а мама займається комунікацією і стратегією бізнесу.
Перед використанням банери перевіряють на механічні пошкодження, ретельно миють, сушать і тільки потім кроять. Для повторного використання підходять не всі матеріали. “Деякі банери абсолютно непридатні для пошиття та використання у побуті, – пояснює Дарина Антоненко. – Від таких матеріалів відмовляємося відразу”.
Перешивати речі з банерної тканини не можна, ділиться досвідом швачка Галина Сукачова. «Розпорювати банери не можна, треба строчити тільки один раз, – пояснює вона. – У нашому випадку дається тільки один шанс».
Найчастіше використані банери привозять замовники для виготовлення, зокрема, корпоративних сумок.
“Ми вибираємо естетично красиві елементи, які стають основним акцентом на сумці або інших речах, – пояснює Дарина Антоненко. – Кожен наш продукт – унікальний, купивши таку сумку, можна бути впевненим, що більше такої ні в кого немає”.
Згодом банери стали привозити виставкові центри, розповідає дівчина. «Кожен клієнт може внести у виріб щось своє – додати або прибрати додаткову кишеню, самостійно обрати фурнітуру, або ж просто замовити щось незвичайне, – каже Дарина Антоненко. – Серед останніх замовлень – чохли на шаблю і рушницю.
Нещодавно почали шити зі старих клаптиків нові банери, на які потім наносять логотип компанії, продовжує студентка.
«Свого виробництва у нас немає – п’ять швачок працює у різних куточках столиці, – розповідає Дарина Антоненко. – Перші півроку працювали в збиток, незабаром “вийшли в нуль”, а зараз навіть є невеликий прибуток».
Бізнес більше орієнтований на те, щоб змінити життя кожного з нас, наголошує дівчина.
У майбутньому Дарина Антоненко планує створити академію ресайклінгу і апсайклінгу (створення нових речей). “Це буде еко-хаб з лекторієм, в якому читатимуть різні лекції на еко-тематику, з магазинчиком, де можна буде придбати продукцію українських еко-компаній, з великою майстернею, де буде наше виробництво, – ділиться планами на майбутнє Дарина Антоненко. – Влаштовуватимемо і корпоративні майстер-класи та екскурсії на виробництво речей з банерів».
Щорічно в Україні близько 15 тисяч тонн банерів потрапляють на полігони і звалища, де матеріал буде розкладатися 500 років.
Джерело: ecotown