ПРОЕКТ

Сцена 1

Спекотного літнього ранку на подвір’ї однієї Ірпінської господи сидять на дерев’яній колоді і розмовляють Мирослав та Кир’ян. Вони чекаючи друзів, що пішли по пиво.

Кир’ян говорить до Мирослава діловим тоном:

– Так от, значить цим твоїм текстом, думаю, можна буде супроводити концепцію. Це вже буде свого роду перша, така пробна акція, у плані реалізації всього проекту.

Мирослав запальним голосом:

– Вірно, потрібно одразу їм показати, що ми чогось варті, не на словах, а на ділі. Що вміємо реально працювати! Так… тоді одразу виникне вже інше до нас ставлення. Можна буде конкретно качати бабки!

На подвір’ї чути голоси друзів.

Кир’ян притишеним тоном:

– Тільки поки що не треба про це дуже розповсюджуватися.

До двору заходять Сашко та Віталій і ставлять перед друзями рюкзак наповнений пляшками з пивом.

Віталій:

– Ох, ледве донесли. Уже така спека, що треба зранку охолоджуватися… А ви чим тут займаєтесь?

Кир’ян нехотя відповідає:

– Та, так… Обговорюємо тут одну справу.

Мирослав:

– Там досі вже моя кава закипіла. Кир’яне, давай це – одразу ж і почитаю.

Кир’ян дає Мирославу зігнуті навпіл аркуші. Той іде з ними до хати. За цими діями прискіпливо, трохи з-під лоба спостерігає Віталій.

Сцена 2

Сонце наближається до зеніту. На траві поміж порожніх пляшок розляглися Кир’ян та Віталій. Вони чекають друзів, які з рюкзаком пішли по чергову партію пива. Раптом Кир’ян схоплюється й звертається до Віталія різким несподіваним тоном, наче щось згадав важливе:

– А-а, так що там в редакції? Як справи?.. Опанасович не сильно возбуха?

Віталій з заплющеними очима крутить головою, не відриваючи її від трави, відповідає змореним голосом:

– Та ні, терпимо.

Кир’ян допитливо:

– Роботи зараз багато?

Віталій втомлено:

– Вистачає.

Кир’ян:

– Змін… ніяких не передбачається?

Віталій:

– Ні!

ПРОЕКТ
Спекотного літнього ранку на подвір’ї однієї Ірпінської господи сидять на дерев’яній колоді і розмовляють Мирослав та Кир’ян. Вони чекаючи друзів, що пішли по пиво.

Сцена 3

Сонце прямує на захід. В затінку кущів бузку розташувалися Мирослав, Віталій, Кир’ян та Сашко. Між ними імпровізований столик з дошки на чотирьох цеглинах. На ньому поміщається пляшка горілки, чотири чарки, нарізані сало та хліб, зелена цибуля та банка з майонезом. Тарілки з гречкою хлопці тримають в руках, або ставлять просто на траву.

Віталій промовляє діловим впевненим голосом, докладаючи зусиль, аби хоч якось контролювати відчутно «підмочену» алкоголем дикцію:

– Мирославе, я відчуваю ми сьогодні не дарма на цю тему поговорили. Треба просто все це закріпити. У мене зараз передчуття успіху, як ніколи. Необхідно лишень набратися сил. І головне зараз – стабілізувати психіку. Бо просто відчуваю, як в голові файли летять…

Після останньої фрази Віталій робить швидкий рух головою по колу. Протягом секунди він ковзає поглядом по всіх присутніх. Потім знову дивиться на Мирослава.

Мирослав охоплює одночасно всіх присутніх щирим радісним упевненим поглядом:

– Так, було б добре. Необхідний крок вперед. Прорив! Потрібно зосередитися й працювати. Повністю на цьому сконцентруватися, а не розмінюватися на дрібниці. Головне – концентрація! Якщо цей план здійсниться, тоді можна вже абсолютно точно стверджувати: ми врятовані!

Кир’ян пережовуючи:

– Оце, якщо зустріч пройде нормально, візьмуться за цей проект, то вже ви будете працювати разом зі мною – ти, Мирослав, і Марта.

Мирослав піднімає голову й дві-три секунди дивиться на Сашка. Той в цей час, ніяк не реагуючи, продовжує зосереджено наминати гречку. Мирослав переводить погляд знову на свою тарілку. У цей час Сашко, витримавши паузу, піднімає очі на Мирослава, й бачить його саме в ту мить, коли той вже опускає голову вниз.

Через хвилину-другу Мирослав промовляє діловитим тоном:

– Так, добре було б, щоб ця справа вигоріла. Необхідно заробляти гроші. Бо це ж мені потрібно буде якесь житло наймати.

Кир’ян з деякою стурбованістю:

– А що, з того будинку вже виселяють?

Мирослав:

– Та зараз ні. Але колись же виселять.

Кир’ян з діловитою цікавістю:

– Ну, так що там? Прочитав – що скажеш?

Мирослав дає Кир’яну його аркуші й коментує оптимістичним тоном:

– Так! Що ж, нормальний проект. Цілком можна відсилати вже разом з текстом. Гадаю, реально сподіватися на успіх. Тільки, певно, в самому тексті мені ще потрібно зробити невелику правку – матюки замінити іншими словами.

Кир’ян демонстративно впевненим голосом:

– І нічого не треба мінять. Хай так буде!

Мирослав робить невеликий рух головою і заперечує дещо стурбованим тоном:

– Ну, як же так – з матюками?! Це ж на широку аудиторію піде! Ще причепляться за аморальність. Хіба ж можна?..

Кир’ян бадьорим сп’янілим басом:

– Можна! Хто там що скаже?! Що?.. Хіба є закон про матюки?!

Сашко, Віталій і Мирослав починають сміятися. Сашко, сміючись найголосніше, коментує крізь сміх:

– Га-га-га… «Закон про матюки»… Це цікаво… потрібно запитати у Марти…

Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *