Про скіфське золото й не тільки

Такий коштовний метал, як золото, привертав увагу чи не в усі часи й усіх народів. Не виняток в цьому плані й терени сучасної України. Більше того, маємо чималу історико-культурну спадщину пов’язану із золотом.

Золоті знахідки на наших землях відомі ще з трипільської культури. Проте, трипільці, сармати, кімерійці не надто були балувані золотом. Як і пізніші культури на землях сучасної України часів княжої Русі та доби Козаччини.

Про скіфське золото й не тільки

Натомість період цивілізації між згаданими епохами – час становлення і розквіту скіфської культури – став справді золотим віком на наших прадавніх землях. Скіфи залишили нам у спадок без перебільшення тонни золота. Від ювелірних виробів величиною з людський ніготь до вагомих амулетів. Золото слугувало прикрасою не тільки самим скіфам. Вони прикрашали ним своїх коней, зброю… Словом, скіфського золота вистачало багато для чого. Чимало його збереглося й до наших днів.

Ясна річ, цікаво дізнатися про походження таких багатств наших предків. Певно було якесь золотовидобування, ймовірно на узбережжі нинішніх Чорного та Азовського морів. Частково золото здобувалось у виглядів військових трофеїв. Але, як вважає дослідник скіфської культури Микола Гладкий, переважну більшість золота скіфи викуповували, торгуючи зерном далеко за межами своїх земель – по всьому Середземномор’ю. Наша родюча земля з давніх-давен робила її жителів заможними, вивищуючи з-поміж інших народів.

Підтвердженням цьому є історія Середніх віків. Плодючі землі Русі-України традиційно впродовж багатьох століть були ласим шматком для багатьох зайд-окупантів. Власне, залишаються такими до сьогодні. Причину такого становища мало хто озвучував на загал, хоча, як на мене, вона очевидна. З древніх часів до ХХ століття основною тягловою силою, транспортом (у тім числі й військовим) були коні. Вони потребують постійного випасу й харчуванням зерновими культурами. Тож природньо, що найпростіше й найдешевше утримувати мільйони коней було на наших плодючих землях, ресурсів яких вистачало покривати власні потреби та ще й на чималий експорт. Це все одно, якби наприклад у нинішні часи автомобільного періоду 40% світових нафтових свердловин були розташовані в Україні. Уявляєте, якими б були світові економічні розклади впродовж попереднього століття.

Але впродовж цього періоду світова цивілізація пішла хибним шляхом, енергетичними манівцями, сама себе підсадивши на нафто-газову «голку». Внаслідок чого нині, окрім спотворених економіко-культурних розкладів, отримали екологічне лихо, глобальне потепління, пандемії та чимало інших негативних явищ сьогодення.

На щастя, людство таки вчасно схаменулося, обравши стратегічним напрямком розвитку перехід на відновні джерела енергії та електромобілі замість бензиново-дизельних ДВЗ. Ліквідація нинішніх енергомонополій позбавить від нафто-газової залежності світ загалом та Україну зокрема від зазіхань наразі ще  економічно потужної «бензозаправки»-сусідки-агресорки.

Допоки цього не сталося, у нинішній час зубожіння й карантину в Україні почали зростати ціни на золото. Звісно, не скіфське, а яке вже є. Причина такої золотої лихоманки у колі «вибраних» полягає в тому, що особи, в яких ще залишилися зайві гроші, вирішили вкладати його у цей коштовний метал. Вже не довіряють ніяким акціям (навіть нафто-газових корпорацій), ні іноземним валютам, ні метрам квадратним (нерухомості), а тільки золоту… На жаль, в нашому суспільстві так часто-густо трапляється, що в кого багато коштів – у того мало фантазії, і навпаки. Мало кому дано збагнути, що наше справжнє золото – це наша земля, наша історія, наша культура. По яких ми топчемося, але не помічаємо їхньої цінності. На жаль… Але, й на щастя, не всі. Позаяк є люди, здатні інвестувати в історичні дослідження, розвиток культури і загалом становлення і розвиток України як повноцінної незалежної Держави.

Олександр НАКАЗНЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *